ПОСТАНОВА
Іменем України
22 квітня 2020 року
Київ
справа №815/2065/17
адміністративне провадження №К/9901/30228/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Смоковича М.І.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року (головуючий суддя - Свида Л.І.)
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року (головуючий суддя - Ступакова І.Г., судді - Бітов А.І., Лук`янчук О.В.)
у справі № 815/2065/17
за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2
до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області
про визнання неправомірним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
В квітні 2017 року ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 (далі - позивач, скаржник, ОСОБА_1 ) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - відповідач, ГУДМС України в Одеській області), в якому просила:
визнати неправомірним та скасувати наказ ГУ ДМС України в Одеській області №58 від 27.03.2017 року про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
зобов`язати відповідача у відповідності з процедурою, передбаченою ст. 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання ОСОБА_1 та її неповнолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року, в задоволенні адміністративного позову ГУ ДМС України в Одеській області №58 від 27.03.2017 року про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, зобов`язання ГУ ДМС України в Одеській області у відповідності з процедурою, передбаченою ст. 8 Закону, прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання ОСОБА_1 та її неповнолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту - відмовлено повністю.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що, звертаючись до міграційного органу позивачка не вказала причини виїзду з країни громадянської належності, які б підпадали під критерії, передбачені п.1, п.13 ч.1 ст. 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", зокрема, згідно заяви-анкети від 16 березня 2017 року вбачається, що звернення позивачки за захистом в Україні обумовлено відсутністю в країні громадянської належності роботи та житла. Також, позивачкою не надано фактів недозволеного поводження ні відносно себе, ні відносно близьких членів сім`ї. Не надано доказів перебування членами сім`ї жодної політичної, релігійної, військової або громадської організації. До інцидентів із застосуванням фізичного насильства, які були пов`язані з расовою, національною, релігійною належністю, політичними поглядами, причетним ніколи не була. Крім того, в Киргизстані проживають її та чоловіка родичі, які не зазнають будь-яких переслідувань, та їх життю нічого не загрожує. При цьому, позивачка неодноразово приїжджала на Батьківщину, перебувала там певний час та поверталася до України, що свідчить про відсутність будь якої небезпеки життя та здоров`я заявника в країні громадянської належності. До того ж, за інформацією по країні походження в квітні 2010 року відбувалися революційні дії в Киргизтані, які закінчилися та з жовтня 2010 року ситуація в країні стабілізувалась, було проведено референдум з прийняттям нової Конституції країни та на даний час будь-яких військових дій на території країни не відбувається. Відтак, суди дійшли висновку, що ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 звернулася до органу міграційної служби не за міжнародним захистом, а в пошуках шляхів легалізації на території Україні, оскільки перебуває на її території незаконно, а відтак основною ціллю звернення до міграційної служби стало намагання влаштувати умови кращого проживання, що в свою чергу є намаганням знайти країну з кращими умовами життя.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
30 серпня 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року, в якій, скаржниця, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані рішення судів, та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_1 вказує на те, що судами попередніх інстанцій не враховано, що у позивачки наявні обґрунтовані підстави для визнання її як біженцем, так і особою, що потребує додаткового захисту, оскільки по відношенні до скаржниці існує ризик переслідувань за ознаками належності до національної меншини-узбек. Скаржниця також зауважує, що судами не досліджена інформація по країні походження щодо положення у ній національних меншин. Відтак, з урахуванням того, що повідомлені позивачкою обставини підтверджуються інформацією по країні походження, скаржниця стверджує, що її заява не може бути визнана очевидно необґрунтованою та підлягала розгляду за повною процедурою.
05 жовтня 2017 року судом касаційної інстанції отримано заперечення відповідача на касаційну скаргу, в якому зазначено, що суди першої та апеляційної інстанцій вирішили спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права на підставі всебічно з`ясованих обставин справи, а тому підстав для їх скасування чи зміни - відсутні.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 вересня 2017 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 призначено до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ОСОБА_1 є громадянкою Киргизстану, уродженкою м. Джалал -Абад, за національністю - узбечка, за віросповіданням - мусульманка - сунітка, рідна мова узбекська, на середньому рівні розуміє російську, має незакінчену середню освіту, яку здобула протягом 1980-1988 років в загальноосвітній школі №82 в м. Джалал-Абад. У період з 1991-1993 років працювала на швейній фабриці "Кележік", з 1993 року по теперішній час не працює, не була членом жодної політичної, молодіжної, військової, громадської чи інших організацій в країні громадянської належності так і за її межами. За сімейним станом перебуває в шлюбі з громадянином Киргизстану ОСОБА_4, з яким має спільного неповнолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_1 виїхала разом з родиною з Киргизстану в червні 2010 року авіарейсом Ош (Киргизстан) - Москва (РФ). На території РФ перебувала протягом трьох діб, після чого виїхала до України потягом сполученням Москва (РФ) - Одеса (Україна). Кожні три місяці позивач виїжджала з України до кордону з РФ з метою проставляння виїзду/в`їзду в Україну з метою продовження терміну легального перебування в Україні. В січні 2012 року позивач повернулася до м. Джалал - Абад (Киргизстан) з метою догляду за хворим батьком, де перебувала протягом трьох місяців. Під час перебування в Киргизстані (м. Джалал - Абад) позивач зверталася до державної реєстраційної служби Киргизстану з метою оформлення нового паспортного документу. 09.01.2012 року ОСОБА_1 отримала новий паспортний документ серії НОМЕР_1 терміном дії до 09.01.2022 року. Виїзд з Киргизстану до України відбувся в квітні 2012 року авіарейсом Ош (Киргизстан) - Москва (РФ) - Одеса (Україна). В червні 2014 року позивач втретє виїхала до Киргизстану з метою відвідування близьких родичів, а саме матері, яка проживає в Киргизстані та знаходилась там протягом місяця. 20.07.2014 року позивач виїхала з Киргизстану до України літаком, авіасполученням Ош (Киргизстан) - Москва (РФ) - Одеса (Україна). У Киргизстані (м. Джалал - Абад) залишилися проживати мати позивача та її брат з родиною (дружина та троє дітей). Також в Киргизстані проживають близькі родичі її чоловіка, зокрема, сестра ОСОБА_5, рідний брат проживає в Узбекистані.
Причиною виїзду ОСОБА_1 з країни громадянської належності за даними анкетування та співбесіди з нею є відсутність сенсу їхати до Киргизстану враховуючи відсутність там роботи та житла, яке згоріло через військові дії 2010 року. На час військових дій, які мали місце на території Киргизстану в травні 2010 року позивач разом із родиною (чоловіком та сином) переїхала до Узбекистану у м. Ханабад, де прожила протягом 9 діб у міській школі. З м. Ханабад повернулася разом із родиною до Киргизстану (м. Джалал - Абад), де оселилася у батьків, оскільки її родинний будинок було знищено під час військових дій. Через відсутність майна та роботи чоловік позивача прийняв рішення виїхати з Киргизстану до України, куди його запросив друг. Під час проживання та приїздів до Киргизстану (м. Джалал - Абад) позивач не зазнавала жодних переслідувань або дискримінації ані з боку офіційної влади Киргизстану, ані з боку недержавних агентів.
ОСОБА_1 16 березня 2017 року звернулася до Управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС України в Одеській області із заявою-анкетою №38 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (аркуші справи 44-46).
За результатами розгляду особової справи № 2017OD0033 громадянки Киргизстану ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області 27 березня 2017 року, на підставі п. 6 ст. 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", складений висновок щодо відмови в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (аркуші справи 89-93).
Наказом Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області №58 від 27 березня 2017 року, у відповідності до п. 6 ст. 5 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", позивачу відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту стосовно громадянки Киргизстану ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, особова справа № 2017OD0033 (аркуш справи 86).
ОСОБА_1 29 березня 2017 року отримала повідомлення № 5/1-83/1 від 27.03.2017 року про відмову їй та її неповнолітній дитині в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видане на підставі наказу ГУ ДМС України в Одеській області № 58 від 27.03.2017 року (аркуші справи 10-11), не погодилася із прийнятим наказом та оскаржила його до суду.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пункт 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" від 08.07.2011 № 3671-VI (далі - Закон № 3671-VI): біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.