ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 740/3390/15
провадження № 51-134км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Фоміна С.Б.,
суддів Ковтуновича М.І., Луганського Ю.М.,
за участю:
секретаря
судового засідання Письменної Н.Д.,
прокурора Костюка О. С.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Денисенка С.В. на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 червня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року, постановлену у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Ніжина Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останній раз за вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 січня 2012 року за частиною 3 статті 15, частиною 2 статті 308, частиною 2 статті 185, частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК), із застосуванням частин 1, 4 статті 70, статті 71 цього Кодексу, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з конфіскацією всього належного йому майна, звільненого 14 квітня 2015 року у зв`язку з відбуттям строку покарання із встановленням ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 09 квітня 2015 року адміністративного нагляду на строк 1 рік 6 місяців,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 185, частиною 1 статті 296, статтею 395 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 червня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 185, частиною 1 статті 296, статтею 395 КК, та призначено йому покарання: за частиною 3 статті 185 КК - у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за частиною 1 статті 296 КК - у виді обмеження волі на строк 3 роки; за статтею 395 КК - у виді арешту на строк 4 місяці.
На підставі пункту 2 частини 1 статті 49, частини 5 статті 74 КК ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання за статтею 395 КК у виді арешту на строк 4 місяці у зв`язку із закінченням строків давності.
На підставі частини 1 статті 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Згідно з вироком ОСОБА_2 засуджено за те, що він, будучи достовірно обізнаним із приписами ухвали Володимирецького районного суду Рівненської області від 09 квітня 2015 року про встановлення стосовно нього адміністративного нагляду, який серед іншого, передбачав заборону виїзду за межі міста Ніжина та обов`язок реєструватися у Ніжинському МРВ УМВС України в Чернігівській області чотири рази на місяць, з метою ухилення від встановленого адміністративного нагляду, з мотивів явної неповаги до тимчасових профілактичних заходів спостереження і контролю за поведінкою особи, у період часу з 06 по 28 травня 2015 року самовільно, без одержання необхідного дозволу, залишив місце проживання на АДРЕСА_2, припинив постійно проживати за цією адресою та з`являтися на реєстрацію до Ніжинського МРВ УМВС України, проживаючи при цьому у АДРЕСА_3 ), а потім у АДРЕСА_6 ).
Крім того, ОСОБА_2 у період з 18 год 45 хв 20 липня 2015 року по 18 год 50 хв 21 липня 2015 року, повторно, проникнувши до житлового будинку АДРЕСА_7, таємно викрав майно, належне потерпілому ОСОБА_3, на загальну суму 12 001, 28 грн.
Крім того, ОСОБА_2 05 вересня 2016 року о 16 год 50 хв, перебуваючи у спеціально обладнаному укріпленні для тримання обвинувачених залу судових засідань № 2 Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області на вулиці Шевченка, 57а у місті Ніжині після проголошення головуючим тексту ухвали суду про продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та відкладення розгляду кримінального провадження, з мотивів явної неповаги до суспільства, до встановленого у державі порядку здійснення правосуддя, прагнучи продемонструвати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки, умисно, діючи з особливою зухвалістю, що полягала в голосному викрикуванні нецензурних слів у адресу прокурора та суду, нанесенні ударів руками та ногами по скляних стінах укріплення, від чого скло однієї із стін тріснуло, грубо порушив громадський порядок у залі суду.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року вирок місцевого суду змінено, звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за злочини, передбачені статтею 395, частиною 1 статті 296 КК, на підставі пункту 1 частини 1 статті 49 КК, а кримінальне провадження у цій частині закрито. В решті вирок суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник не погоджується із судовими рішеннями, просить їх скасувати, а кримінальне провадження закрити з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
В обґрунтування своїх вимог стверджує, що місцевий суд дійшов помилкового висновку щодо винуватості його підзахисного у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 КК, так як в основу обвинувачення покладено докази, які є недостовірними та недопустимими.
Зокрема, ОСОБА_4 стверджує, що протокол пред`явлення свідку ОСОБА_5 особи для впізнання за фотознімками від 11 травня 2016 року є недопустимим доказом, оскільки вказану слідчу дію, за відсутності підозрюваного, понятих та належного контролю за якістю її проведення, здійснено через значний період часу після вчинення злочину.
Крім того, як стверджує сторона захисту матеріали кримінального провадження, всупереч вимогам статті 234 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК),не містять ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення огляду житлового будинку АДРЕСА_7, належного потерпілому ОСОБА_3, що тягне за собою недопустимість протоколу огляду місця події від 21 липня 2015 року, та оригіналів листів ПТ "Ломбард "Гроші на прокат", що є порушенням частини 3 статті 99 цього Кодексу.
Вищезазначені порушення залишилися поза увагою суду апеляційної інстанції, незважаючи на доводи апеляційної скарги сторони захисту.
Також, на переконання скаржника, апеляційний суд безпідставно не врахував його доводів щодо непослідовності та недостовірності показань свідка ОСОБА_5, які надавалися ним під час судових розглядів, а відтак і неможливість покладення їх в основу обвинувачення.
Враховуючи викладене, вина його підзахисного не доведена поза розумним сумнівом, а тому кримінальне провадження підлягає закриттю з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 1 статті 284 КПК.
Заперечень на касаційну скаргу від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор просив відмовити у задоволенні касаційної скарги захисника Денисенка С.В., стверджував про законність та обґрунтованість судових рішень.
Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Відповідно до статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з вимогами статті 419 КПК в ухвалі суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема: короткий зміст вимог апеляційної скарги; встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався, а також у разі залишення апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.