Постанова
іменем України
16 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 316/180/19
провадження № 51-5901км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ємця О.П.,
суддів Кравченка С.І., Остапука В.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Глушкової О.О.,
прокурора Костюка О.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді першої інстанції, на вирок Енергодарського міського суду Запорізької області від 7 червня 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 2 жовтня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080000000364, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Грузії, уродженця м. Марнеулі, Грузія, зареєстрованого у АДРЕСА_1 ), жителя АДРЕСА_2,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Енергодарського міського суду Запорізької області від 7 червня 2019 року ОСОБА_1 засуджено та призначено покарання: за ч. 2 ст. 286 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки; за ч. 1 ст. 135 КК України - у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноваженому органу з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
У строк відбування покарання ОСОБА_1 зараховано строк його попереднього ув`язнення з 29 листопада по 1 грудня 2018 року.
Вирішено долю речових доказів.
Цивільний позов ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду.
Цивільний позов ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задоволено частково та постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 57 181,15 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, а також по 5000 грн на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 29 листопада 2018 року о 15:36, керуючи автомобілем марки "ВМW 530 І" (державний номерний знак НОМЕР_1 ) та рухаючись по проїзній частині вул. Воїнів-Інтернаціоналістів (біля будинку № 4) в м. Енергодарі Запорізької області з боку вул. Курчатова в напрямку вул. Козацької зі швидкістю не менше 70 км/год, що перевищує максимальну дозволену в населеному пункті швидкість, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому зліва направо за напрямом руху автомобіля рухався пішохід ОСОБА_6, не вжив відповідних заходів до зменшення швидкості та зупинки транспортного засобу і не дав йому дорогу, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода.
У результаті порушення ОСОБА_1 вимог пунктів 10.1, 12.4, пп. "б" п. 12.9, п. 18.1 Правил дорожнього руху, сталася дорожньо-транспортна пригода внаслідок якої пішохід ОСОБА_6 отримав закриту черепно-мозкову травму, що спричинила його смерть на місці події.
Після наїзду на пішохода ОСОБА_1 змінив напрямок руху автомобіля вліво, перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, виїхав на зустрічну смугу руху, де скоїв зіткнення з автомобілем марки "Daewoо Gentra" (державний номерний знак НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_5, і, не зупиняючись, покинув місце дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином, ОСОБА_1, усвідомлюючи, що вищевказаними протиправними діями поставив ОСОБА_6 у небезпечний для життя стан, усупереч пп. "г" п. 2.10 Правил дорожнього руху та Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" не вжив можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілому, не викликав карети швидкої допомоги та не звернувся за допомогою до присутніх, не відправив потерпілого до лікувального закладу, натомість зник із місця пригоди, тим самим завідомо залишив без допомоги потерпілого, який унаслідок безпорадного стану був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 2 жовтня 2019 року вирок місцевого суду залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що місцевий суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання, всупереч вимогам ст. 65 КК України не врахував повною мірою ступеня тяжкості злочинів, а також даних про особу останнього, і неправильно застосував ст. 75 КК України, що потягло за собою невиправдану м`якість заходу примусу. Апеляційний суд, на думку прокурора, не зважив на допущені порушення, необґрунтовано залишив без задоволення апеляційну скаргу сторони обвинувачення й ухвалив рішення, яке не відповідає положенням ст. 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційну скаргу прокурора засуджений ОСОБА_1 спільно із захисником Сухенко Ю.М. подали заперечення, в яких просять залишити судові рішення без зміни як законні, а касаційну скаргу - без задоволення як необґрунтовану.
Під час касаційного розгляду прокурор Костюк О.С. підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, проте з огляду на некоректність вимог у касаційній скарзі про скасування вироку місцевого суду та ухвали апеляційного суду, просив задовольнити скаргу частково, скасувати лише зазначену ухвалу та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції, переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіряє правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК України є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Встановлені судом фактичні обставини вчинення злочинів, за які засуджено ОСОБА_1 , і кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 286 та ч. 1 ст. 135 КК України в касаційній скарзі прокурором не оспорюються.
Касаційні доводи прокурора про невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та його особі через м`якість є неприйнятними.