Постанова
іменем України
16 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 638/12329/17
провадження № 51-5671км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ємця О.П.,
суддів Кравченка С.І., Остапука В.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Глушкової О.О.,
прокурора Костюка О.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Харківського апеляційного суду від 7 листопада 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220000000854, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 4 лютого 2019 року ОСОБА_1 засуджено та призначено покарання: за ч. 2 ст. 286 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки; за ч. 1 ст. 135 КК України - у виді обмеження волі на строк 2 роки.
Відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноваженому органу з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Зараховано ОСОБА_1 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 29 червня по 22 серпня 2017 року.
Прийнято рішення щодо розподілу процесуальних витрат і долі речових доказів.
Задоволено цивільний позов ОСОБА_2 та постановлено стягнути на її користь із ОСОБА_1 25 400,82 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 150 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Харківський апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання та ухвалив у цій частині новий вирок від 7 листопада 2019 року, яким призначив йому покарання: за ч. 2 ст. 286 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки; за ч. 1 ст. 135 КК України - у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
В решті вирок місцевого суду залишено без змін.
ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 27 червня 2017 року о 21:35, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керував технічно справним автомобілем марки "Toyota Prado 3.4" (державний реєстраційний знак НОМЕР_1 ) та, рухаючись по просп. Перемоги (біля будинку № 76) у напрямку вул. Архітекторів у м. Харкові зі швидкістю приблизно 80 км/год, під`їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу на вказаному проспекті, на якому перебували пішоходи, проігнорував зменшення швидкості та зупинку транспортних засобів, що рухались по сусідніх смугах, змінив напрямок руху, не переконавшись у тому, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки для інших учасників руху, а також не вжив заходів щодо зменшення швидкості та зупинки транспортного засобу, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2, яка в цей переходила нерегульований пішохідний перехід зліва направо по ходу його руху.
У результаті порушення ОСОБА_1 пунктів 10.1, 18.1, 18.4 Правил дорожнього руху сталася дорожнього-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_2 було заподіяно тяжких тілесних ушкоджень (за критерієм небезпеки для життя).
Крім того, ОСОБА_1, усвідомлюючи, що вищевказаними протиправними діями поставив ОСОБА_2 у небезпечний для життя стан, усупереч вимогам підпунктів "а", "б", "в", "г", "ґ", "д", "е" п. 2.10 Правил дорожнього руху на місці дорожньо-транспортної пригоди не зупинився, не переконався в тому, чи потребує потерпіла медичної допомоги, не викликав працівників медичної допомоги, не відвіз ОСОБА_2 до найближчого лікувального закладу, натомість зник із місця пригоди, тим самим завідомо залишив без допомоги потерпілу, яка внаслідок отриманих травм перебувала в безпорадному стані.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та його особі через суворість, просить змінити вирок апеляційного суду та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням. Вважає, що апеляційний суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі з його реальним відбуванням повною мірою не врахував усіх обставин кримінального провадження, даних про особу засудженого та безпідставно ухвалив свій вирок, яким призначив покарання, явно несправедливе через суворість.