Постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 344/2514/19
провадження № 51-232 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Булейко О. Л.,
суддів Анісімова Г. М., Іваненка І. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Мінтенка Ю. В.,
прокурора Браїла І. Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2019 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019090010000460, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області, освіта середня - спеціальна, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 368-3 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2019 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 8 лютого 2019 року між прокурором Івано-Франківської місцевої прокуратури Карабіном Є. М. та обвинуваченим ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 засуджено за ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 368-3 КК та призначено узгоджене сторонами покарання за ч. 4 ст. 358 КК у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень; за ч. 1 ст. 368-3 КК у виді штрафу в розмірі 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2550 гривень.
На підставі ст. 70 КК, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді штрафу в розмірі 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2550 гривень.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 вересня 2019 року виправлено допущені описки у вироку Івано-Франківського міського суду від 10 квітня 2019 року.
З мотивувальної частини зазначеного вироку виключено посилання на "директор ТОВ "Фаворит Авто" ОСОБА_1 " та "інженер оцінювач ТОВ "Фаворит Авто" ОСОБА_3 " і зазначено "особи, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження".
Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні умисних дій, які виразилися в наданні службовій особі юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми неправомірної вигоди за вчинення зазначеною службовою особою дій з використанням наданих їй повноважень в інтересах того, хто надає таку вигоду; використанні завідомо підробленого документа, за обставин, наведених у вироку.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року апеляційні скарги адвоката Микитюка І. І., який діє в інтересах ОСОБА_1, та ОСОБА_3 залишено без задоволення, а вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2019 року без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1, матеріали щодо якого виділено в окреме провадження, просить вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2019 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Свою позицію обґрунтовує тим, що суд першої інстанції, порушивши принципи презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, затвердив угоду про визнання винуватості, яка не відповідає вимогам ст. 472 КПК.
Вироком суду встановлено факти, що створюють преюдицію визнання винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, судове провадження щодо якого здійснюється в іншому провадженні.
На думку ОСОБА_1 ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Браїло І. Г. не підтримав касаційну скаргу ОСОБА_1 та просив її не задовольняти.
Мотиви Суду
Згідно з ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК.
Частиною 4 ст. 469 КПК зазначено випадки коли між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим у кримінальному провадженні може бути укладено угоду про визнання винуватості. Зокрема, згідно з п. 3 ч. 4 ст. 469 КПК така угода може бути укладена у провадженні щодо особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.
Вимоги до змісту угоди про визнання винуватості визначено у ст. 472 КПК. В угоді мають бути зазначені її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов`язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 цього Кодексу, та наслідки невиконання угоди.