Постанова
іменем України
15 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 161/4092/19
провадження № 51-188км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Анісімова Г.М.,
суддів Булейко О.Л., Іваненка І.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Мінтенка Ю.В.,
прокурора Єременка М.В.,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018030010004043, за обвинуваченням
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останнього разу засудженого вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 грудня 2014 року за ч. 1 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі - КК)
та на підставі ч. 4 ст. 70 КК до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ухвали Ковельського міськрайонного суду Волинської області
від 02 листопада 2016 року звільненого з місць позбавлення волі умовно-достроково
на невідбутий строк 5 місяців,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК,
за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Волинського апеляційного суду від
30 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 травня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК,
і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Вирішено долю речових доказів, строк відбуття покарання ОСОБА_1 визначено обчислювати з дня приведення вироку у виконання.
Відповідно до вироку ОСОБА_1 30 жовтня 2018 року близько 17:00 з магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2" на АДРЕСА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, умисно відкрито повторно викрав алкогольні напої, чим завдав ФОП ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 2065 грн.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено та на підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування призначеного вироком покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки.
В решті - вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Вимоги і узагальнені доводи особи, що подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор вказує на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло за собою невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого. Зазначає,
що суд апеляційної інстанції не звернув належної уваги на тяжкість вчиненого злочину
й попередні судимості засудженого, не вмотивував відповідно до вимог закону своє рішення про звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК. Стверджує, що в кримінальному провадженні відсутні підстави для звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримав вимоги, викладені в касаційній скарзі, просив скаргу задовольнити.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково,
а ухвала апеляційного суду скасуванню з призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.
Згідно з вимогами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої
та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених
у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
Судове рішення, відповідно до ст. 370 КПК, повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Згідно з приписами ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції, вказаних вимог закону не дотримався та дійшов помилкового висновку про наявність підстав
для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням.
Як визначено в ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Підставою для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням
є переконання суду, викладене у мотивованому висновку про можливість
її виправлення без відбування покарання. Висновок суду ґрунтується на тих відомостях, які він оцінює на час ухвалення вироку, зокрема, відомостях про вчинений особою злочин, зміст мети й мотивів протиправної поведінки, тривалість та інтенсивність протиправної діяльності, наявність чи відсутність судимості в особи, що притягується до кримінальної відповідальності. Крім того, важливе значення для вирішення питання про звільнення від відбування покарання з випробуванням мають відомості, що характеризують: особистісні прояви винуватого в головних сферах життєдіяльності; його соціально-демографічні властивості; спосіб життя; соціальні зв`язки; посткримінальну поведінку; наявність джерел правомірного отримання доходів для забезпечення власних потреб та осіб, які знаходяться на його утриманні; наскільки його ціннісні орієнтири співпадають з загальнопоширеними в суспільстві нормами моралі; соціально-психологічну характеристику винуватого тощо. Лише проаналізувавши