Постанова
21 квітня 2020 р.
м. Київ
провадження № 51-2994ск18
Суддя касаційного кримінального суду другої палати у складі Верховного Суду Білик Н.В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на вирок Любомльського районного суду Волинської області від 19 липня 2011 року.
Суть питання та встановлені судом обставини
Вироком Любомльського районного суду Волинської області від 19 липня 2011 року ОСОБА_1 засуджено за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України та призначено покарання у виді 12 років позбавлення волі.
Постановою Любомльського районного суду Волинської області від 21 серпня 2015 року, яку ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 29 грудня 2015 року залишено без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв`язку із пропуском строку на апеляційне оскарження.
Засуджений звернувся із касаційною скаргою, в якій оскаржує вирок Любомльського районного суду Волинської області від 19 липня 2011 року.
Мотиви суду
Суд, перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, дійшов висновку про те, що слід відмовити у витребуванні справи для перевірки в касаційному порядку з таких підстав.
Так, згідно до ч. 2 ст. 388 КПК України (в редакції 1960 року) справа не витребовується, якщо скарга відповідно до вимог статті 350, частини другої статті 383, статті 384, частини другої статті 386, частини першої статті 398 цього Кодексу не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 383 КПК України (в редакції 1960 року) у касаційному порядку також можуть бути перевірені вироки місцевих судів, постанови (ухвали) цих судів у справах про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру, інші постанови (ухвали), які перешкоджають подальшому провадженню у справі, ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків, постанов (ухвал), крім випадків, коли апеляційною інстанцією зазначені рішення скасовано, а справу направлено на нове розслідування чи новий судовий розгляд, а також ухвали апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку щодо видачі особи (екстрадиції).
Зі змісту касаційної скарги засудженого та матеріалів провадження вбачається, що вирок Любомльського районного суду Волинської області від 19 липня 2011 року в апеляційному порядку не переглядався. Натомість, стаття 383 КПК України (в редакції 1960 року) передбачає, що вирок суду першої інстанції може бути оскаржений у касаційному порядку виключно після його перегляду судом апеляційної інстанції.