Постанова
Іменем України
21 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 501/2342/15-ц
провадження № 61-11931св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 16 травня 2019 року в складі колегії суддів:Ващенко Л. Г., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я.,
ВСТАНОВИВ :
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2015 року ОСОБА_1 з верну лась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - Банк), в якому, з урахуванням уточнень, просила:
- визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту № 11047537000 ПОУ Н від 27 вересня 2006 року, укладений між нею та Банком;
- визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту № 11047553000 ПОУ Н від 27 вересня 2006 року, укладений між нею та Банком;
- визнати недійсним іпотечний договір від 27 вересня 2006 року, зареєстрований в реєстрі за № 6261, укладений між нею та Банком;
- зупинити нарахування Банком пені, відсотків, штрафних санкцій за договором про надання споживчого кредиту № 11047537000 ПОУ Н від 27 вересня 2006 року, укладениим між нею та Банком, з моменту останньої оплати за квитанціями;
- виключити з реєстру обтяжень та заборон відчуження запис про обтяження та заборону відчуження нерухомого майна за іпотечним договором від 27 вересня 2006 року, а саме на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 ;
- зобов`язати її та Банк повернути одне одному в натурі все, що вони отримали на виконання угоди за договором по надання споживчого кредиту № 11047537000 ПОУ Н від 27 вересня 2006 року та іпотечним договором від 27 вересня 2006 року, зареєстрованого в реєстрі за № 6261;
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 27 вересня 2006 року між нею та Банком був укладений договір про надання споживчого кредиту №11047537000 ПОУ Н, за яким відповідач надав їй грошові кошти у розмірі 75 000,00 доларів США на споживчі цілі зі сплатою відсотків за користування кредитом та строком повернення коштів до 27 вересня 2027 року. З метою забезпечення цього договору 27 вересня 2006 року був укладений іпотечний договір, за умовами якого вона передала в іпотеку нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 ). Одночасно з цим, між Банком та нею був укладений ще один кредитний договір на сплату страхових внесків за №11045537553000ПОУ Н від 27 вересня 2006 року. Станом на 01 травня 2015 року вонасплатила на рахунок Банку в погашення кредиту суму у розмірі 66 325,89 доларів США. Відповідач, в порушення Закону України "Про захист прав споживачів", не надав їй повної інформації відносно договору, внаслідок чого умови кредитування, які вказані в договорі, не відповідають дійсній вартості кредиту, тому договір є таким, що не відповідає чинному законодавству України, а його умови є несправедливими.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 20 червня 2017 року позов задоволено частково.
Ухвалено визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту №11047537000 ПОУ Н від 27 вересня 2006 року, укладений між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1, ухвалено застосувавши наслідки недійсності правочину.
Визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту №11047553000 ПОУ Н від 27 вересня 2006 року, укладений між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1, застосувавши наслідки недійсності правочину.
Визнати недійсним іпотечний договір від 27 вересня 2006 року, зареєстрований в реєстрі за №6261, укладений між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1, застосувавши наслідки недійсності правочину.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив із того, що Банк під час укладення з ОСОБА_1 кредитного договору, приховав від неї повну та об`єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту та вказав у угоді занижені значення показників суттєвих умов договору, тобто навмисно ввів другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (стаття 230 ЦК України), тому договір про надання споживчого кредиту, а також похідний від нього договір - договір іпотеки належить визнати недійсними.
Постановою Одеського апеляційного суду від 16 травня 2019 року задоволено апеляційну скаргу ПАТ"УкрСиббанк", рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 20 червня 2017 року в частині визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту №11047537000 ПОУ Н від 27 вересня 2006 року, укладеного між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 із застосуванням наслідків недійсності правочину, визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту №11047537000 ПОУ Н від 27вересня 2006 року, укладеного між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 із застосуванням наслідків недійсності правочину, визнання недійсним іпотечного договору від 27 вересня 2006 року, зареєстрованого в реєстрі за №6261, укладеного між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 із застосуванням наслідків недійсності правочину, стягнення судових витрат - скасовано.
Відмовлено ОСОБА_1 у позові до ПАТ "УкрСиббанк" про визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту №11047537000 ПОУ Н від 27 вересня 2006 року, укладеного між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 із застосування наслідків недійсності правочину, визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту №11047537000 ПОУ Н від 27 вересня2006 року, укладеного між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 із застосуванням наслідків недійсності правочину, визнання недійсним іпотечного договору від 27 вересня 2006 року, зареєстрованого в реєстрі за № 6261, укладеного між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 із застосуванням наслідків недійсності правочину.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові про зупинення нарахувань Банком пені, відсотків, штрафних санкцій за договором про надання споживчого кредиту № 11047537000 ПОУ Н від 27 вересня 2006 року, виключення з реєстру обтяжень та заборон відчуження запису про обтяження та заборону відчуження нерухомого майна за іпотечним договором від 27 вересня 2006 року, про зобов`язання позивача повернути Банку у натурі все, що вона отримала на виконання угоди за договором по надання споживчого кредиту № 11047537000 ПОУ Н від 27 вересня 2006 року, та іпотечним договором від 27вересня 2006 року про зобов`язаня Банка повернути ОСОБА_1 у натурі все, що Банк отримав на виконання угод за договором по надання споживчого кредиту № 1047537000 ПОУ Н від 27 вересня 2006 року, та іпотечним договором від 27 вересня 2006 рокусторонами не оскаржувалась, а тому й не переглядалась апеляційним судом в цій частині.
Апеляційний суд виходив із того, що висновки суду не відповідають обставинам справи,має місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Суд першої інстанції порушив норми матеріального праваі неправильно застосував норми статей 203, 215, 230 ЦК України, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими і правильними, оскільки Банк під час укладенння з нею кредитного договору приховав повну та об?єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту та вказав в угоді занижені значення показників суттєвих умов договору, тобто навмисно ввів другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення. Умови кредитного договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності внаслідок істотного дисбалансу договірних прав і обов?язків, погіршують становище споживача, що є підставою для визнання такого договору недійсним відповідно до норм статті 230 ЦК України.
Висновки апеляційного суду є помилковими та не відповідають дійсним обставинам справи. Апеляційний суд невірно витлумачив положення та норми статей 11, 18, 19 Закону України "Про захист прав споживачів", що призвело до скасування правильного та законного рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2019 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано справу із суду першої інстанції.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Судом встановлено, що 27 вересня 2006 року між ОСОБА_1 та Банком укладено договір про надання споживчого кредиту № 11047537000 ПОУ Н, згідно якого Банк надав позивачу грошові кошти у розмірі 75 000,00 доларів США на споживчі цілі зі сплатою відсотків за користування кредитом на строк до 27 вересня 2027 року.
У рахунок забезпечення виконання договору про надання споживчого кредиту, між сторонами укладено іпотечний договір від 27 вересня 2006 року, за умовами якого позивач передала в іпотеку нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
В період з жовтня 2006 року по квітень 2014 року позичальник ОСОБА_1 здійснювала погашення кредиту за кредитним договором від 27 вересня 2006 року.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.