Постанова
Іменем України
15 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 454/2128/15-ц
провадження № 61-40527св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, виконавчий комітет Острівської сільської ради Сокальського району Львівської області,
третя особа - Острівська сільська рада Сокальського району Львівської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду м. Львова від 06 листопада 2017 року у складі судді Веремчук О. А. та постанову Апеляційного суду Львівської області від 07 червня 2018 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Ніткевича А. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, виконавчого комітету Острівської сільської ради Сокальського району Львівської області про визнання недійсним розпорядження органу приватизації та прийнятого на його підставі рішення виконавчого комітету Острівської сільської ради Сокальського району Львівської області, скасування свідоцтва про право власності.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що у червні 2015 року йому стало відомо, що відповідач ОСОБА_2 здійснила приватизацію квартири АДРЕСА_1, у якій він проживав. Рішенням виконавчого комітету Острівської сільської ради Сокальського району Львівської області від 12 березня 2009 року № 322 "Про передачу квартир (будинків) з державного житлового фонду в особисту власність громадян села Добрячин" затверджено розпорядження органу приватизації про передачу у власність ОСОБА_2 спірної квартири. На підставі вказаного рішення виконавчим комітетом Острівської сільської ради Сокальського району Львівської області ОСОБА_2 видано свідоцтво серії НОМЕР_1 від 28 квітня 2009 року, про право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Посилаючись на те, що приватизація спірної квартири здійсненна відповідачем буз його відома та згоди, ОСОБА_1 просив визнати недійсними розпорядження органу приватизації державного житлового фонду та прийнятого на його підставі рішення виконавчого комітету Острівської сільської ради Сокальського району Львівської області № 322 від 12 березня 2009 року "Про передачу квартир (будинків) з державного житлового фонду в особисту власність громадян села Добрячин", скасувати свідоцтво про право власності на спірну квартиру, видане на ім`я ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 06 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач пропустив позовну давність при зверненні до суду з указаним позовом, про застосування якого відповідачем заявлено відповідне клопотання до ухвалення судового рішення, що в силу вимог частини четвертої статті 267 ЦК України є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 07 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 06 листопада 2017 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, оскільки позивач вчинив дії, які свідчать про відсутність у нього наміру на приватизацію спірної квартири, а саме знявся з власної ініціативи з реєстрації у вказаній квартирі, й зареєструвався в ній після проведення приватизації, уклавши з власником спірного житла договір найму.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У липні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що позивач є людиною похилого віку, тому не усвідомлював та не звертав уваги, які документи підписував, крім того у нього не було жодних сумнівів щодо дій ОСОБА_2, яка є його рідною дочкою, та її намірів приватизувати спірну квартиру виключно на своє ім`я. З огляду на похилий вік та сліпу довіру дочці, позивач не може упевнено стверджувати чи ставив будь-які підписи в документах та яких обставин вони стосувалися. Спірна квартира була надана позивачу у зв`язку з його трудовою діяльністю, у якій він постійно проживав, й мав право на її приватизацію, на що не може впливати факт відсутності реєстрації у спірній квартирі. Позовну давність позивачем не пропущено, оскільки він звернувся до суду одразу як дізнався про приватизацію спірної квартири, факт чого відповідач приховувала.
Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У поданому 26 жовтня 2018 року відзиві, ОСОБА_2 просить касаційну скаргу ОСОБА_1, доводи якої є безпідставними і були предметом перевірки судами попередніх інстанцій, залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду залишити без змін, зазначаючи про те, що висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими та відповідають встановленим обставинам справи.
Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2020 року справу № 454/2128/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Острівської сільської ради Сокальського району Львівської області, третя особа - Острівська сільська рада Сокальського району Львівської області, про визнання недійсним розпорядження органу приватизації та прийнятого на його підставі рішення виконавчого комітету Острівської сільської ради Сокальського району Львівської області, скасування свідоцтва про право власності призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.