Постанова
Іменем України
15 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 369/8403/18
провадження № 61-17917св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_5,
третя особа - служба у справах сім`ї та дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - адвокатом Бондарем Антоном Вікторовичем, на постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року в складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Сержанюка А. С., Сушко Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Позов мотивований тим, що 10 грудня 1991 року Шпитьківською сільською радою народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_5 виданий ордер № 000709 на сім`ю із п`яти чоловік на право зайняття квартири АДРЕСА_1 .
Вказаний ордер видавався на проживання ОСОБА_5, його дружини ОСОБА_1, дочок ОСОБА_7, ОСОБА_8 та сина ОСОБА_9
04 листопада 1994 року шлюб між позивачем та ОСОБА_5 розірваний.
В подальшому в квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_5 зареєстрував місце проживання своїх дітей від іншого шлюбу: дочки ОСОБА_2, сина ОСОБА_4 та онука ОСОБА_3 .
Посилаючись на те, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не проживали у вищевказаній квартирі з часу їхнього народження, що підтверджується відповідними актами обстеження житлових умов, ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 квітня 2019 року позов задоволено. Визнано ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме - квартирою АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачі не проживають без поважних причин у квартирі АДРЕСА_1 більше ніж пів року, що відповідно до 71 ЖК Української РСР є підставою для визнання їх такими, що втратили право користування вказаним приміщенням.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах і в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, та ОСОБА_5, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, задоволено. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 квітня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, врахував, що між сторонами існує конфліктна ситуація з приводу користування квартирою АДРЕСА_1, вільного доступу до якої відповідачі не мають, оскільки позивач чинить їм перешкоди, а тому відсутні підстави для визнання ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У жовтні 2019 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, подана представником - адвокатом Бондарем А. В., на постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року, в якій заявник, посилаючись на недотримання судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03 квітня 2019 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не надав оцінки тому, що відповідачі не звертались до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні житловою площею, щодо визнання за ними права користування спірною квартирою, а тому відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 чинила ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перешкоди у вільному доступі до неї. Висновок апеляційного суду не ґрунтується на доказах, які містяться у матеріалах справи. Встановивши, що відповідачі зареєстровані, проте не проживають у квартирі тривалий час, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів
У листопаді 2019 року ОСОБА_2, яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, і представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Відзив ОСОБА_2, яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, мотивований тим, що після розлучення ОСОБА_1 із ОСОБА_5 у сторін склались неприязні стосунки, оскільки позивач вчиняла дії, спрямовані на здійснення перешкод у користуванні квартирою. ОСОБА_2 та її син ОСОБА_3 проживають у гуртожитку, в якому відсутні належні умови для проживання малолітньої дитини.
Відзив ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_4, мотивований тим, що позивач систематично перешкоджала йому у вільному доступі до спірної квартири, що стало підставою для звернення ОСОБА_5 до правоохоронних органів, Шпитьківської сільської ради.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У листопаді 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах і в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_5, третя особа - служба у справах сім`ї та дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, призначено до розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам постанова апеляційного суду відповідає.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 10 грудня 1991 року Шпитьківською сільською радою народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_5 виданий ордер № 000709 на сім`ю із п`яти чоловік на право зайняття квартири АДРЕСА_1 .
Вказаний ордер видавався на проживання ОСОБА_5, його дружини ОСОБА_1, дочок ОСОБА_7, ОСОБА_8 та сина ОСОБА_9
04 листопада 1994 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірваний.
У 1997 році ОСОБА_1 зверталась до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщення, а ОСОБА_5 звертався до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про його вселення.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 травня 1997 року в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено. ОСОБА_5 вселено у квартиру АДРЕСА_1 .
В подальшому ОСОБА_5 зареєстрував у квартирі місце проживання своєї дочки ОСОБА_2, сина ОСОБА_4 та онука ОСОБА_3 .
З актів обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, складених депутатом Шпитьківської сільської ради від 10 березня 2018 року, 17 квітня 2018 року та 23 травня 2018 року, встановлено, що відповідачі з дня їхнього народження не проживають у квартирі АДРЕСА_1 .
19 грудня 2017 року ОСОБА_5 звертався до Києво-Святошинського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області із заявою, у якій вказував, що протягом тривалого часу ОСОБА_1 не допускає його до квартири АДРЕСА_1 .