Постанова
Іменем України
15 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 462/2709/16
провадження № 61-14470св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Друга Львівська державна нотаріальна контора,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 21 березня 2018 року у складі судді Ліуша А. І та постанову Львівського апеляційного суду від 03 червня 2019 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Крайник Н. П., Цяцяка Р. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Друга Львівська державна нотаріальна контора, про визначення частки у спільному майні із спільної сумісної власності та визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_3, після смерті якого позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1 . Оскільки йому стало відомо, що до складу спадкового майна належить і частина земельної ділянки, звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадкове майно, а саме, частину земельної ділянки, однак нотаріус відмовила у його видачі, оскільки земельна ділянка перебуває у спільній сумісній власності і частка померлого не виділена.
Таким чином, просив визначити за ОСОБА_3, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 Ѕ частку у спільному сумісному майні, а саме - земельній ділянці, площею 0,0342 га, з кадастровим номером 4610136300:04:012:0030 на АДРЕСА_1, визнати за ним право власності на Ѕ частини земельної ділянки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 21 березня 2018 року позов задоволено частково; визначено, що ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, належала Ѕ частка у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, площею 0,0342 га, з кадастровим номером 4610136300:04:012:0030 на АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; у задоволенні позовних вимог щодо визнання права власності - відмовлено за безпідставністю.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, тому слід визначити за ОСОБА_3, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 його частку у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку. Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання права власності за позивачем, суд виходив з того, що ОСОБА_1 може одержати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину, тому у цій частині слід відмовити за безпідставністю.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 03 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково; заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 21 березня 2018 року в частині визначення площі земельної ділянки - змінено, зазначивши площу земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:04:012:0030 на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд 0,0325 га замість 0,0342 га.
Змінюючи площу земельної ділянки, апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції неправильно зазначено її площу, яка становить 0,0325 га, а не 0,0342 га. В решті рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, оскільки воно відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду ОСОБА_2 посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно задовольнили позов, оскільки визначення судом частки подружжя у праві спільної сумісної власності на нерухоме майно за померлою особою не узгоджується з вимогами чинного законодавства, тому, що у такому випадку судом вирішується питання про права особи, яка не є стороною процесу та у зв`язку зі смертю не має цивільної процесуальної правоздатності і дієздатності. Крім того, посилалася на те, що суди не врахували, що її частка землі є більшою ніж Ѕ, оскільки вона успадкувала частину будинку з урахуванням добудови.
Короткий зміст вимог відзиву на касаційну скаргу
У жовтні 2019 року ОСОБА_1, подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки вони є законними та обгрунтованими.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2020 року справу № 462/2709/16-ц призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що земельна ділянка, площею 0,0342 га, з кадастровим номером 4610136300:04:012:0030 на АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, що стверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЛВ №30905001 від 02 вересня 1996 року.
Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим 01 листопада 2002 року, підтверджується, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, про що складено відповідний актовий запис за №5071.
Зі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим 03 червня 2014 року після смерті ОСОБА_3, вбачається, що спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_3 є ОСОБА_1, який успадкував Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1 .
Відповідно до листа Другої Львівської державної нотаріальної контори від 26 січня 2016 року № 99/02-15 державний акт на земельну ділянку на АДРЕСА_1 виданий на праві спільної сумісної власності двом співвласникам, які померли, нотаріус не може визначити склад спадкового майна, а саме яка частка належала спадкодавцю.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.