Постанова
Іменем України
15 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 370/2754/14-ц
провадження № 61-22453св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль",
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 09 серпня 2017 року у складі судді - Мазки Н. Б., та постанову апеляційного суду Київської області від 14 березня 2018 року у складі колегії суддів: Голуб С. А., Приходька К. П., Таргоній Д. О.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2014 року публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" мотивований тим, що 13 серпня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством ""Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 223367717 з додатковими угодами, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 60 900 дол. США на 240 місяців по 13 серпня 2028 року зі сплатою 13,85 % річних.
13 серпня 2008 року між сторонами було укладено договір іпотеки нерухомого майна, а саме:
- житлового будинку АДРЕСА_1, що належить на праві власності іпотекодавцю згідно договору купівлі-продажу житлового будинку посвідченого Голяченко М.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 13 серпня 2008 року за реєстром 7381 та зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 13 серпня 2008 року за № 3077936;
- земельної ділянки (кадастровий номер: 3222784801:00:017:0223) площею 0,2500 га, що знаходиться по АДРЕСА_2 передану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка належить іпотекодавцю згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого Голяченко М. В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 13 серпня 2008 року за реєстром 7381 та зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 13 серпня 2008 року за № 3077910.
Банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором, а саме видав кредитні кошти позичальнику. Відповідач умови договору не виконує, на вимогу про дострокове виконання зобов`язань не реагує, внаслідок чого станом на 01 вересня 2014 року виникла заборгованість, яка становить 133 043,10 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 1 744 742,11 грн, з яких:
- заборгованість за кредитом 69 151,73 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 906 863,53 гривень, в тому числі прострочена заборгованість за кредитом -1 136.08 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 14 898,68 грн;
- заборгованість за відсотками - 15 628,68 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 204 956,26 грн;
- пеня за прострочення погашення кредиту та відсотків - 48 262,69 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 632 922,32 грн.
У листопаді 2015 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" подав заяву про зміну предмету позову, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором № 223367717 від 13 серпня 2008 року, що станом на 01 вересня 2014 року складає 133 043,10 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 1 744 742,11 грн та стягнути судовий збір.
22 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання частини договору недійсним.
Зустрічний позов мотивований тим, що умови договору кредиту не відповідають вимогам статті 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів". Зокрема, вважає, що ставка пені встановлена за умовами договору кредиту в розмірі 1 % за кожен день прострочення виконання зобов`язання не відповідає принципам справедливості та розумності та є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг.
Просив визнати недійсною умову кредитного договору № 223367717 від 13 серпня 2008 року, яка встановлює пеню у розмірі 1 % за кожен день прострочення виконання зобов`язання за споживчим кредитом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 09 серпня 2017 року позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором № 223367717 від 13 серпня 2008 року, що станом на 01 вересня 2014 року складає 133 043,10 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 1 744 742,11 грн та судовий збір у сумі 3 654,00 грн.
В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору, у позивача виникло право на дострокове стягнення кредиту, а також штрафних санкцій. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд виходив з того, що ОСОБА_1 належним чином був ознайомлений з умовами кредитного договору, а також штрафними санкціями за його невиконання. Крім того, суд зазначив про сплив позовної давності за цим позовом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Постановою апеляційного суду Київської області від 14 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Макарівського районного суду Київської області від 09 серпня 2017 року скасовано в частині відмови у задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 і в цій частині ухвалено нове рішення.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про визнання частини договору недійсним задоволено.
Визнано недійсним умову викладену в п. 16.3 кредитного договору № 223367717, укладеному між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1, яка встановлює пеню у розмірі 1 % за кожен день прострочення виконання зобов`язання.
Рішення Макарівського районного суду Київської області від 09 серпня 2017 року змінено в частині визначення розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", зазначивши що стягненню підлягає 84 780,41 доларів США , що в еквіваленті по курсу НБУ на час зміни позову на 01 вересня 2014 року становило 1 111 819,79 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, задовольняючи зустрічний позов та змінюючи рішення суду в частині стягнення заборгованості по пені за прострочення погашення кредиту та відсотків, суд апеляційної інстанції виходив з того, що визначений у пункті 16.3 кредитного договору розмір підвищеної процентної ставки перевищує розумну межу плати за послугу, яка встановлена законом, є явно завищеною, не відповідає передбаченим у статтях 509 та 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, тобто такі умови є явно несправедливими по відношенню до боржника, позивач звернувся до суду в межах визначеного строку позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Макарівського районного суду Київської області від 09 серпня 2017 року та постанову апеляційного суду Київської області від 14 березня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".
Аргументи учасників справи