Постанова
Іменем України
15 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 715/2251/17
провадження № 61-6869св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Тереблеченська сільська рада Глибоцького району Чернівецької області, ОСОБА_2,
третя особа: відділ Держгеокадастру у Глибоцькому районі ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 20 грудня 2018 року в складі судді: Цуренка В. А., та постанову Чернівецького апеляційного суду від 26 лютого 2019 року в складі колегії суддів: Лисак І. Н., Височанської Н. К., Владичана А. І.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Тереблеченської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області та ОСОБА_2, третя особа - відділ Держгеокадастру у Глибоцькому районі ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області, про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, та державного акту на право власності на земельну ділянку.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 у віці 66 років, про що виконавчим комітетом Тереблеченської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області складено відповідний актовий запис 13 листопада 2015 року за № 45. Після смерті позивач звернувся із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Бреславської -Григорчак С. О., де була заведена спадкова справа.
Позивач вказував, що 11 лютого 1987 року рішенням виконкому народних депутатів Глибоцької районної ради Чернівецької області № 19 його батькові була відведена земельна ділянка площею 0,08 га для перебудови індивідуального житлового будинку. Вказана земельна ділянка була винесена в натурі 03 жовтня 1989 року згідно акту виносу в натурі земельної ділянки індивідуального забудовника. У 1989 році ОСОБА_5 був виготовлений будівельний паспорт.
Біля вказаного будинку за ОСОБА_5, крім вказаних 0,08 га землі, всього рахувалось 0,60 га, які згідно рішення виконкому Порубнянської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області народних депутатів № 4 від 11 березня 1994 року передано у приватну власність спадкодавцю - ОСОБА_5 .
Вказаною земельною ділянкою спадкодавець користувався все своє життя, а саме: на земельній ділянці площею 0,08 га розташований був старий будинок, який спадкодавець через деякий час розібрав, стара огорожа та колодязь; навколо та позаду будинку росли і ростуть на цей час старі плодові дерева, яким вже більше 30 років; на земельній ділянці орієнтовною площею 0,52 га батько позивача разом з сім`єю, у тому числі з позивачем, вирощували сільськогосподарську продукцію.
Земельна ділянка орієнтовною площею 0,19 га, у тому числі земельна ділянка площею 0,08 га, відведена для будівництва (перебудови) індивідуального житлового будинку з одного боку межує з ділянкою відповідача ОСОБА_2 .
За життя батько позивача від землі, або частини земельної ділянки не відмовлявся, не відчужував і сільській раді не передавав. Після смерті ОСОБА_5 відповідач ОСОБА_2 весною 2016 року самовільно без відома і згоди позивача, який є єдиним спадкоємцем за законом першої черги після смерті батька, зніс стару огорожу і встановив нову огорожу збоку дороги навпроти всієї земельної ділянки, переданої у приватну власність батьку позивача. У зв`язку з вказаними діями відповідача, з метою юридичного врегулювання можливого спору, позивач звернувся в сільську раду та до інженера-землевпорядника з метою встановлення (відновлення) межових знаків земельної ділянки, переданої у приватну власність ОСОБА_5 .
Весною 2017 року позивач разом з представником сільської ради (землевпорядником сільської ради), інженером-землевпорядником, дружиною прибув на місце для проведення відповідних замірів земельної ділянки та встановлення (відновлення) межових знаків, переданої у власність батька земельної ділянки, відповідач ОСОБА_2 зі своєю дружиною вчинили сварку та не надали можливості проводити заміри на цій земельній ділянці.
Згідно рішення виконавчого комітету Порубнянської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області № 7 від 22 березня 1994 року відповідачу ОСОБА_2 було передано в приватну власність лише 0,80 га. А згідно оскаржуваного рішення сесії Тереблеченської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області № 198-16/2007 від 23 листопада 2007 року затверджено технічну документацію та передано безкоштовно у власність відповідачу 1,1820 га. На підставі вказаного рішення відповідач отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 119273 від 17 червня 2011 року на земельну ділянку площею 0,2500 га - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, в якому вказана частина земельної ділянки передана у власність спадкодавця ОСОБА_5 .
Позивач вважав, що рішення сесії Тереблеченської сільської ради № 198-16/2007 від 23 листопада 2007 року прийнято з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки земельні ділянки загальною площею 1,1820 га у користування відповідача не передавались.
ОСОБА_1 просив:
визнати недійсним рішення сесії Тереблеченської сільської ради № 198-16/2007 від 23 листопада 2007 року в частині передачі ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;
визнати недійсним державний акт серії ЯК № 119273 від 17 червня 2011 року на земельну ділянку площею 0,2500 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер - 7321085400:01:003:0403, виданого на ім`я ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 20 грудня 2018 року, залишеним без змін постанову Чернівецького апеляційного суду від 26 лютого 2019 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовано тим, що:
ОСОБА_3 не звертався до землевпорядних організацій для встановлення меж земельної ділянки в натурі, не отримував державного акту на спірну земельну ділянку;
померлий ОСОБА_3, ще за життя, 30 червня 2007 року підписав акт погодження меж земельної ділянки, тобто, погодився з приватизацією земельної ділянки ОСОБА_2, і за життя, померлий ОСОБА_3 не звертався до компетентних органів чи до ОСОБА_2 з питання порушення його прав у цій сфері. Посилання позивача про підробку технічної документації, зокрема вказаного акту, щодо підміни документів, тощо не підтверджені належними і допустимими доказами;
розпорядження земельними ділянками, що перебувають на території відповідного села відноситься до виключної компетенції відповідного орану місцевого самоврядування і в судовому засіданні належними і допустимими доказами не доведено, що при прийнятті рішень органом місцевого самоврядування були допущені порушення;
позивачем не надано доказів порушення ОСОБА_2 права користування земельною ділянкою, зокрема, позивач не надав будь-яких правовстановлюючих документів, на підставі яких він чи його спадкодавець користувався земельною ділянкою, у зв`язку з чим не зазначено яке право позивача порушено, у зв`язку з видачею ОСОБА_2 державного акту про право власності на земельну ділянку;
позивач не довів належними і допустимими доказами, що оскаржене рішення сесії Тереблеченської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області є незаконним чи порушує його права, та не довів своє право землекористування вказаною спірною земельною ділянкою;
ОСОБА_3 за життя старий будинок зніс, отже, майно є знищеним, нового не спорудив й прав на нього не зареєстрував, що, з урахуванням відомостей про відсутність приватизації на земельні ділянки, спростовує доводи позивача щодо набуття спадкодавцем прав на спірну земельну ділянку;
ОСОБА_1 звернувся із позовом на підставі статті 16 ЦК України за захистом права, яке набуто в порядку спадкування. Проте умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. Таким чином, оскільки за життя спадкодавець не набув прав на спірну земельну ділянку, то до позивача не перейшли права та обов`язки щодо останньої;
суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_2 20 грудня 2028 року подано заяву про застосування позовної давності. Спадкодавцю позивача ОСОБА_5 про можливе порушення його права стало відомо 30 червня 2007 року, а з позовом його спадкоємець позивач ОСОБА_1 звернувся в суд аж 27 листопада 2017 року, тобто, позивачем пропущено позовну давність. За таких обставин, позовні вимоги не знайшли свого обґрунтування при розгляді справи і у їх задоволенні слід відмовити повністю у зв`язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.
Аргументи учасників справи
У березні 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. При цьому посилалася на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що застосування статей ЦК України до спірних відносин є неправильним, оскільки вони виникли до прийняття ЦК України. Предметом у справі є порушення законодавства під час приватизації земельної ділянки відповідачем. Суди не дослідили акт виносу в натуру земельної ділянки індивідуального забудовника від 03 жовтня 1989 року. Свідки не вказували про наявність у спадкодавця земельних ділянок у іншому населеному пункті. Суду першої інстанції було відомо, що під час погодження меж земельної ділянки ОСОБА_3 погодив приватизацію землі ОСОБА_2 лише до колодязя, який був на той час та існує на сьогоднішній день, про що свідчить висновок судової експертизи.
Рішенням Тереблеченської сільської ради від 23 листопада 2007 року була затверджена технічна документація про передачу земельних ділянок громадянам у власність, яка не відповідає вимогам законодавства. ОСОБА_2 без відома суміжних землекористувачів, які погодили межі у 2007 році, без дозволу і згоди Тереблеченської сільської ради замовив виготовлення нової технічної документації з більшими площами, з іншою конфігурацією та незаконно включив до своєї земельної ділянки земельну ділянку, яка була відведена, передана і якою постійно користувався до дня смерті батько позивача ОСОБА_3 . Про такі дії відповідача ні спадкодавець, ні позивач (його син), ні землемір сільської ради не знали і не могли знати аж до 2017 року, коли відповідач в присутності позивача, його представника, землеміра сільської ради та інженера-землевпорядника повідомив, що спірна земельна ділянка належить йому на підставі державного акту на землю. Факт передачі земельної ділянки у власність батькові (спадкодавцю ОСОБА_3 ) підтверджується документами, які містяться в матеріалах справи.
Факт користування земельною ділянкою саме спадкодавцем ( ОСОБА_3 ) в судовому засіданні підтвердили свідки, а після його смерті до осені 2016 року користувався його син ОСОБА_1 . Про порушення свого права на земельну ділянку спадкодавець не знав і не міг знати, оскільки йому не було відомо про приватизацію відповідачем його земельної ділянки. Спадкодавець постійно користувався земельною ділянкою, яка була огороджена старим дерев`яним забором до існуючого колодязя, на ній росли і ростуть на даний час старі плодові дерева, фрукти та ягоди з яких збирав спадкодавець і позивач. Старий забор навпроти спірної ділянки відповідач зніс через рік після смерті свого брата - восени 2016 року, хоча свій забор навпроти будинку та подвір`я він замінив ще кілька років тому.
Згідно рішення виконавчого комітету Порубнянської сільської ради № 7 від 22 березня 1994 року ОСОБА_2 було передано в приватну власність лише 0,60 га, а згідно оскаржуваного рішення сесії Тереблеченської сільської ради № 198-16/2007 від 23 листопада 2007 року затверджено технічну документацію та передано безоплатно у власність відповідачу 1,1820 га, що удвічі більше ніж за ним взагалі рахувалось згідно погосподарського обліку. Проекту відведення земельних ділянок відповідачу на момент прийняття рішення № 198-16/2007 від 23 листопада 2007 року не було.
Суд першої інстанції неправильно вказав у своєму рішенні про те, що 23 листопада 2007 року сільською радою затверджено проект землеустрою, оскільки цим рішенням затверджено технічну документацію.
Висновок суду першої інстанції про те що спадкодавцю ОСОБА_5 про можливе порушення його права стало відомо 30 червня 2007 року не ґрунтується на матеріалах справи та зроблене судом без посилання на докази, які б про це свідчили.
Передача у власність земельної ділянка батькові позивача проведена відповідно до чинного на той час Декрету КМ України № 15-92 від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок". Згідно пункту 7 Перехідних положень ЗК України громадяни, що одержали у власність земельні ділянки, зберігають права на ці ділянки.
У травні 2019 року ОСОБА_2 надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені рішення без змін.
Відзив мотивований тим, що позивачем не доведено порушення його прав та інтересів. Крім того ОСОБА_3 30 червня 2007 року підписав акт погодження меж земельної ділянки.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі; у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Чернівцького апеляційного суду від 26 лютого 2019 року відмовлено.
У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.