Постанова
Іменем України
15 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 638/11409/15-ц
провадження № 61-530св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Шоста Харківська державна нотаріальна контора,
особа, яка подавала апеляційну та касаційну скарги - Харківська міська рада,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Харківської міської ради, яка підписана представником Яковенком Сергієм Володимировичем, на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2015 року в складі судді Штих Т. В., та постанову Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року в складі колегії суддів: Піддубного Р. М., Котелевець А. В., Тичкової О. Ю.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2, третя особа - Шоста Харківська державна нотаріальна контора, про визнання права власності у порядку спадкування.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3, у зв`язку з чим відкрилась спадщина, до складу якої увійшов житловий будинок АДРЕСА_1 . У встановлений законом строк вона звернулась до Шостої Харківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але листом від 14 травня 2013 року нотаріальною конторою їй повідомлено про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину, оскільки рішенням Дзержинського районного виконавчого комітету м. Харкова № 154/54 від 17 серпня 1999 року право власності ОСОБА_3 на вказаний житловий будинок було анульовано.
Позивач вказувала, що постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 червня 2014 року за її позовом рішення Дзержинського районного виконавчого комітету м. Харкова № 154/54 від 17 серпня 1999 року визнано нечинним та скасовано.
ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просила визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, а також земельну ділянку за вказаною адресою.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2015 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 у порядку спадкування після ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 у встановлений законом строк прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_3, проте позбавлена можливості отримати відповідне свідоцтво, а тому її порушене право підлягає судовому захисту шляхом визнання за нею права власності на спадкове нерухоме майно.
22 травня 2019 року Харківська міська рада подала апеляційну скаргу на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2015 року.
Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 08 липня 2019 року клопотання Харківської міської ради задоволено, поновлено строк на апеляційне оскарження заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2015 року. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2015 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що строк на апеляційне оскарження пропущено із поважних причин, оскільки Харківська міська рада не була стороною у справі.
Постановою Харківського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року апеляційну скаргу Харківської міської ради залишено без задоволення. Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2015 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки ОСОБА_1 спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняла, рішення органу виконавчої влади про анулювання права власності спадкоємця на нерухоме майно в судовому порядку визнано нечинним та скасовано, але позивач позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, то суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про для задоволення позову.
Аргументи учасників справи
У грудні 2019 року Харківська міська рада через представника Яковенко С. В. подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що до участі у справі Харківську міську раду залучено не було, тим самим суд вирішив спір по суті позовних вимог стосовно неналежного відповідача. Рішенням суду першої інстанції визнано за позивачем право власності на об`єкти самочинного будівництва. Спадкодавець не набув за життя право власності на спірне майно.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2020 року призначено справу до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що:
"вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року)";
"одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § 46, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року)".