Постанова
Іменем України
15 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 643/14079/17
провадження № 61-7080св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - державне підприємство "Харківський електромеханічний завод",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу державного підприємства "Харківський електромеханічний завод" на постанову Харківського апеляційного суду від 05 березня 2019 року у складі колегії суддів: Бровченка І. О., Бурлаки І. В., Колтунової А. І.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до державного підприємства "Харківський електромеханічний завод" (далі - ДП "ХЕМЗ") про відшкодування шкоди завданої внаслідок втрати майна за договором зберігання.
Позов мотивовано тим, що відповідно до укладеного договору №1/ДХ від 01 вересня 2013 року ОСОБА_1 передав на зберігання до ДП "ХЕМЗ" маневровий тепловоз ТГМ-4А, а також візки до нього з колісним парами. Згідно умов договору ДП "ХЕМЗ" (зберігач), зобов`язується зберігати річ, яка передана їй ОСОБА_1 (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності, повернути майно за першою вимогою поклажодавця, нести майнову відповідальності за псування, втрату, та нестачу майна. Восени 2015 року позивачеві стало відомо, що у серпні 2015 року належний йому тепловоз ТГМ-4А зник з території ДП "ХЕМЗ" і його було вивезено з території зберігача та продано без його згоди.
ОСОБА_1 просив стягнути з ДП "ХЕМЗ":
збитки від втрати речі в сумі 1 876 360,00 грн;
компенсацію моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн;
судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2018 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.
Рішення суду мотивовано тим, що 01 вересня 2013 між ОСОБА_1 та ДП "ХЕМЗ" укладено договір зберігання № 1/ДХ, за яким відповідно до акту-приймання передачі від 01 вересня 2013, відповідачу переданий на зберігання маневровий тепловоз ТГМ-4А. За додатковою угодою до договору зберігання № 1/ДХ від 01.09.2013 за зберігання майна поклажодавець повинен сплатити зберігателю 6 870,11 грн щомісяця. 09 липня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до в.о. директора ДП "ХЕМЗ" ОСОБА_6 з проханням надати дозвіл на виїзд локомотиву ТГМ-4А № 2452 для проходження наступного огляду. За умовами договору № 90 транспортно-експедиційного обслуговування від 10 липня 2015 Фірма ТОВ "Фор Лайн", прийняв на себе зобов`язання за рахунок та дорученням замовника, в особі власника тепловозу ТГМ4 № 2452 - ПП "Реск" здійснити транспортно-експедиційне обслуговування вантажу, провести оплату залізниці за перевезення вантажу замовника. Зазначений договір з боку ПП "Реск" підписаний директором ОСОБА_2 ОСОБА_2 був працівником ДП "ХЕМЗ", але одночасно був директором ПП "Реск".З копії накладної оформленої на станції Харків-Балашовський Південної залізниці, як супровідного документу, за яким визначено для перевезення вантаж - тепловоз ТГМ4 №2452, вбачається, що його власником є ПП "РЕСК". Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є власником (контролером) приватного підприємства "Реск", а ОСОБА_2 станом на 26 лютого 2013 (згідно статуту) керівником вказаного підприємства та підписантом. З урахуванням того, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, маневровий тепловоз було реалізовано ОСОБА_2 07 липня 2015 року, в подальшому ним, як керівником ПП "РЕСК" було укладено договір про направлення маневрового тепловозу до станції Здолбунів Львівської залізниці. Доказів, що під час укладання договору № 90 між ПП "РЕСК" та ТОВ "ФОР ЛАЙН" ОСОБА_2 діяв не в інтересах ПП"РЕСК" та не був повноважною на те особою надано не було. Тому позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає. Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від вимог про стягнення шкоди завданої в наслідок втрати майна за договором зберігання, а тому задоволенню не підлягають.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 05 березня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Петренко О. М. задоволено частково. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2018 року скасовано та ухвалено нове. Позов ОСОБА_1 до ДП "ХЕМЗ" про відшкодування шкоди, завданої в наслідок втрати майна за договором зберігання задоволено частково. Стягнуто з ДП "ХЕМЗ" на користь ОСОБА_1 1 400 000,00 грн збитків, понесених через втрату (нестачу) речі, а саме тепловоза ТГМ-4А. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що для професійного зберігача (частина друга статті 950 ЦК України) законодавцем встановлена підвищена - безвинна відповідальність за порушення договору: професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. ДП "Харківський електромеханічний завод" виступає у договірних відносинах із позивачем як професійний зберігач. ДП "Харківський механічний завод" належним чином зареєстроване як юридична особа, здійснювало функції зберігача тривалий період часу на основі відплатного договору. Сам по собі факт того, що ОСОБА_1 є власником (контролером) ПП "Реск", а ОСОБА_2 станом на 26 лютого 2013 року (згідно статуту) керівником вказаного підприємства та підписантом не свідчить про наявність у останнього повноважень на розпорядження майном яке належить ОСОБА_1 на праві приватної власності як фізичній особі. Посилання відповідача, що факт передачі майна, що належало позивачеві було встановлено в рамках кримінальної справи № 42015220040000108 є помилковим, оскільки постанова про закриття кримінального провадження на яку посилається відповідач та суд першої інстанції в обґрунтування своїх висновків скасована. Відомості зазначені у постанові про закриття кримінального провадження у своїй сукупності не містять доказів підтверджуючих, що саме ОСОБА_1 уповноважував ОСОБА_2 розпоряджатися належним йому на праві власності майном або згідно умов договору зберігання надавав письмовий дозвіл на вивіз тепловозу з території ДП "ХЕМЗ". Враховуючи, що відповідачем неналежним чином виконувались умови договору зберігання, який не вжив встановлених договором та законом заходів щодо збереження прийнятого на зберігання тепловозу, працівники відповідача допустили виїзд тепловозу без дозволу його власника - фізичної особи ОСОБА_1, та як наслідок відбулась втрата (нестача) майна згідно умов договору зберігання, позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача збитків підлягають задоволенню. Той факт, що ОСОБА_2 розпорядився належним на праві власності ОСОБА_1 тепловозом та реалізував його ОСОБА_3 не свідчить, що не відбулась втрата (нестача) майна згідно умов договору зберігання.
Апеляційний суд вказав, що визначаючи розмір збитків, завданих поклажедавцеві внаслідок втрати речі переданої на зберігання, колегія суддів виходить з розміру її реальної вартості, а не вартості визначеної експертним висновком № 121-ЦЗ від 13 жовтня 2017 року. З нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_2 від 07 липня 2015 року вбачається, що останній отримав від ОСОБА_3 1 400 000 грн, як розрахунок за проданий локомотив ТГМ-4А. Майнових та інших претензій, які б стосувалися розрахунку за договором купівлі-продажу, який укладений між ними в простій письмовій формі 07 липня 2015 року, він, ОСОБА_2, до ОСОБА_3 не має та надалі пред`являти не буде. Інших доказів щодо вартості майна на час його відчуження та розгляду справи в суді, матеріали справи не містять, заяв від сторін по справі про призначення експертизи не надходило. Тому колегія суддів виходить з розміру вартості тепловозу який був відчужений за 1 400 000 грн. ДП "ХЕМЗ" після відшкодування майнової шкоди позивачу не позбавлений права звернутися до суду із позовом до особи, з вини якої, на її думку, завдано шкоди позивачу. Позовні вимоги щодо стягнення на користь позивача моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки за умовами договору зберігання, укладеного між сторонами, можливість відшкодування моральної шкоди не обумовлювалася. Таким чином відсутні правові підстави для задоволення позову в частині вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки такий вид відповідальності у даному випадку за умовами договору на відповідача не покладався.
Аргументи учасників справи
У квітні 2019 року ДП "ХЕМЗ" подало касаційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю і залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому посилалося на те, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що а ні в суді першої, а ні в суді апеляційної інстанції жодних відомостей, даних, доказів про те, що ДП "ХЕМЗ" є професійним зберігачем учасниками до матеріалів справи не надавалось. Відповідно не зрозумілим за яких обставин апеляційний суд робить такі висновки. Відповідно до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державне підприємство "Харківський електромеханічний завод" є комерційним підприємством, видом діяльності якого є виробництво електричних побутових приладів; Виробництво виробів із дроту, ланцюгів і пружин; виробництво електродвигунів, генераторів і трансформаторів (основний).
Зазначає, що судом проігноровано, що ввесь час маневровий тепловоз ТГМ-4А, знаходився на території підприємства. Між ОСОБА_1 та ДП "ХЕМЗ" було укладено договір зберігання №1/ДХ від 01 вересня 2013 року. Договір укладено оплатний, на територію підприємства для обслуговування тепловозу та контролю виконання умов договору було дозволено допуск ОСОБА_1, як власника майна, та уповноважену ним особу ОСОБА_2 . Зі свого боку ДП "ХЕМЗ" належним чином виконував умови договору, а ні ОСОБА_1, а ні уповноважена ним особа ОСОБА_2 протягом дії договору та після припинення його дії з претензіями, вимогами не зверталися. В той же час, з боку ОСОБА_1 були порушення, а саме в частині своєчасного, щомісячної сплати за договором коштів. Враховуючи, що все ж не було досягнуто з боку ОСОБА_1 своєчасного, щомісячного виконання умов договору, на адресу останнього підприємство почало направляти претензії, боржник їх утримував, але відповіді надавались представником ОСОБА_1 ОСОБА_4, який підписував листи на адресу підприємства, як керівник ПП "РЕСК" (кінцевий бенефіціар та одноособовий власник компанії є ОСОБА_1 ), в листах він просить відкласти строк оплати за договором зберігання та вказує, що проводяться перемовини щодо реалізації маневрового тепловоза і після його реалізації беруть на себе зобов`язання по сплаті боргу в повному обсязі. 10 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернувся листом від 09 липня 2015 року на адресу керівництва ДП "ХЕМЗ" з проханням надати дозвіл на виїзд маневрового тепловозу за територію підприємства для проходження технічного освідчення тепловозу. Ввівши в оману керівництво ДП "ХЕМЗ", які мали активний характер - повідомлення неправдивих відомостей щодо цілі використання майна, зловживаючи довірою, в зв`язку чим керівник підприємства дозволив ОСОБА_1 виїзд тепловозу ТГМ-4А за територію підприємства фактично не усвідомлював, що знаходиться під оманою групою осіб.
Зазначає, що ОСОБА_2 на ДП "ХЕМЗ" обіймав посаду керівника ЖКВ ДП "ХЕМЗ". Житлово-комунальний відділ підприємства створений для обслуговування відомчого житлового фонду, є відокремленим структурним підрозділом. Знаходиться на території розміщення гуртожитків підприємства. До функцій керівника належать забезпечення мешканців гуртожитків комунальними послугами. Тобто його посадові обов`язки жодного відношення до договору зберігання маневрового тепловозу який знаходився на території підприємства не мали. Згідно умов договору ПП "РЕСК" самостійно забезпечувало доправлення тепловозу ТГМ4 № 2452 на станцію Харків-Балашовський в неробочому стані.
Звертає увагу, що наявність шкоди, як вважає позивач, ще не породжує абсолютного права на її відшкодування будь-якою особою, так як, необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб`єкта такої відповідальності. Підприємство повернуло позивачу маневровий тепловоз у липні 2015 року, а з позовом до суду позивач звертається 01 листопад 2017 року, при цьому жодних претензій за період з дня укладення договору до подання позову до суду від позивача на адресу відповідача не надходило.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ДП "ХЕМЗ" про стягнення 1 400 000,00 грн збитків, понесених через втрату (нестачу) речі, а саме тепловоза ТГМ-4А. В іншій частині постанова апеляційного суду не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, задоволено клопотання ДП "ХЕМЗ" про зупинення виконання постанови Харківського апеляційного суду від 05 березня 2019 року, зупинено виконання постанови Харківського апеляційного суду від 05 березня 2019 року до закінчення її перегляду у касаційному порядку.
У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня березня 2020 року відзив ОСОБА_1, підписаний адвокатом Петренко О. М., залишено без розгляду та призначено справу до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що на підставі договору купівлі-продажу від 22 серпня 2013 року фізична особа ОСОБА_1 придбав у власність ОСОБА_5 маневрений тепловоз ТГМ-4А, який згідно акту приймання-передачі від того же числа був переданий позивачеві.