ПОСТАНОВА
Іменем України
17 квітня 2020 року
Київ
справа №809/620/15
адміністративне провадження №К/9901/13389/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби про перегляд Верховним Судом ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2016 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-66-25 від 03.02.2015 року, -
В С Т А Н О В И В :
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-66-25 від 03.02.2015.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.03.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016, адміністративний позов задоволено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.04.2016 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.03.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016 з підстав, передбачених пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України.
Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС у Івано-Франківській області звернулася до Верховного Суду України про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.04.2016 у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
У заяві відповідач просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.03.2015, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11.04.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Верховного Суду України від 13.10.2016 відкрито провадження за заявою Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби про перегляд Верховним Судом ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2016 року.
У зв`язку з припиненням своєї діяльності Верховним Судом України, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2018 для розгляду даної справи визначено колегію суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді у складі: Васильєвої І.А. (суддя-доповідач), Пасічник С.С., Юрченко В.П.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
Суд перевірив матеріали справи, наведені у заяві доводи та дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 року зареєстрована фізичною особою-підприємцем та перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку.
Позивач перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію в зв`язку із втратою годувальника згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 26.03.2010 року, довічно.
Крім того, позивач має право на пільги встановлені законодавством України для сімей загиблих ветеранів війни, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 18.01.2000 року (а.с.13).
На позивача поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту".
Позивач 28 травня 2012 року звернулася до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську з заявою про звільнення її від сплати єдиного соціального внеску, які мотивувала тим, що є пенсіонером і має пільги, передбачені ст.ст.6, 7, 10 Закону України "Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту" (а.с.82).
Про прийняте рішення з приводу поданої заяви від 28.05.2012 року позивача не повідомлено. Тільки в січні 2015 року відповідач та третя особа повідомили позивача про її обов`язок щодо сплати єдиного соціального внеску.
Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області 03.02.2015 року сформована вимога №Ф-66-25, згідно якої позивач зобов`язана сплатити борг (недоїмку) по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 9872,56 грн. (а.с.9).
На час звернення до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську позивач досягнула 50 річного віку, а її стаж роботи становив більше 20 років. Дана обставина підтверджується копією трудової книжки позивача, копією розрахунку її стажу (а.с.77-80, 83), а також не заперечувалася в судовому засіданні представниками відповідача та третьої особи. А відтак, відповідно до статті 16 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є пенсіонером за віком.