Постанова
Іменем України
17 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 643/8417/17
провадження № 61-14300св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особі: Харківська міська рада, Третя Харківська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківської міської ради на рішення Московського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2018 року у складі судді Горбунової Я. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 04 червня 2019 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Піддубного Р. М., Тичкової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_2, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Харківської міської ради та Третьої Харківської державної нотаріальної контори, про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом.
Позовна заява, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3, яка за життя склала заповіт, посвідчений 30 жовтня 2008 року державним нотаріусом Третьої Харківської нотаріальної контори за реєстровим № 2-991. Відповідно до заповіту ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_1 будинок АДРЕСА_1 з правом довічного проживання в цьому житлі її брата ОСОБА_2, який за рішенням суду визнаний недієздатним та має право на обов`язкову долю в спадщині.
Позивач у встановлений законом строк звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Однак у вчиненні нотаріальних дій було відмовлено, оскільки у свідоцтві про народження спадкоємиці вказано російською мовою її прізвище " ОСОБА_4 " та прізвище матері " ОСОБА_4 ", в її паспорті зазначено прізвище " ОСОБА_5 ", а в свідоцтві про смерть спадкодавця " ОСОБА_4 ". При цьому в заповіті її прізвище вказано українською мовою " ОСОБА_5 ".
Посилаючись на вказані обставини, позивач просила встановити факт родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, а саме - що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини житлового будинку літ. А-1 житловою площею 63,6 кв. м по АДРЕСА_1, що розташований на земельній ділянці площею 1 121,0 кв. м з відповідною частиною надвірних будівель, а саме - літньою кухнею Б, льохом В, вбиральнями Д і Ж, сараями З і Е, огорожею 1, 2, 5 в порядку спадкування за заповітом.
У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся у суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Харківської міської ради та Третьої Харківської державної нотаріальної контори, про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що він на час смерті матері проживав разом з нею та був зареєстрований в будинку АДРЕСА_1 . За рішенням суду він визнаний недієздатним та має право на обов`язкову долю в спадщині.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_2 просив встановити факт спільного проживання ОСОБА_2 в будинку АДРЕСА_1 разом з матір`ю ОСОБА_3, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ним право власності на 1/6 частину житлового будинку літ. А-1 житловою площею 63,6 кв. м по АДРЕСА_1, що розташований на земельній ділянці площею 1 121,0 кв. м з відповідною частиною надвірних будівель, а саме - літньою кухнею Б, льохом В, вбиральнями Д і Ж, сараями З і Е, огорожею 1, 2, 5 в порядку спадкування за законом.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, а саме те, що ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_1 .Визнано за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за заповітом на 2/3 частини житлового будинку літ. А-1 житловою площею у 63,6 кв. м, що розташований на земельній ділянці у 1 121,0 кв. м з відповідною частиною надвірних будівель: літньою кухнею Б, льохом В, вбиральнями Д, Ж, сараями З, Е, огорожею 1, 2, 5 за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 задоволено. Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, з матір`ю ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за законом на 1/6 обов`язкову частку житлового будинку літ. А-1 житловою площею у 63,6 кв. м, що розташований на земельній ділянці у 1 121,0 кв. м з відповідною частиною надвірних будівель: літньою кухнею Б, льохом В, вбиральнями Д, Ж, сараями З, Е, огорожею 1, 2, 5 за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 640,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Постановою Харківського апеляційного суду від 04 червня 2019 року апеляційну скаргу представника Харківської міської ради залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Рішення суду першої інстанції в частині встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_3, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_1, а також встановлення факту спільного проживання ОСОБА_2 в будинку АДРЕСА_1 разом з матір`ю ОСОБА_3, померлою ІНФОРМАЦІЯ_1, до апеляційного суду не оскаржувалось, тому в апеляційному порядку не переглядалось. ОСОБА_1, ОСОБА_2, Третя Харківська державна нотаріальна контора рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржували.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, апеляційний суд виходив із наявності заповіту померлої спадкодавиці, а також з того, що оскільки ОСОБА_2 на момент смерті матері був недієздатним, то відповідно до частини першої статті 1241 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) його обов`язкова частка у спадковому майні становить половину частки, яка належала б йому за законом, якби не було заповіту. З огляду на це суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання права власності на частину житлового будинку літ. А-1 житловою площею 63,6 кв. м; по АДРЕСА_1, що розташований на земельній ділянці площею 1 121,0 кв. м з відповідною частиною надвірних будівель, а саме - літньою кухнею Б, льохом В, вбиральнями Д і Ж, сараями З і Е, огорожею 1, 2, 5, за ОСОБА_1 - в порядку спадкування за заповітом, а за ОСОБА_2 - в порядку спадкування за законом. Окрім цього, оскільки реконструкція спірного будинку стосувалась саме збільшення житлової площі за рахунок знесення домашнього вогнища, то така реконструкція не може вважатися самочинним будівництвом, відповідно посилання в апеляційній скарзі на положення статті 376 ЦК України є помилковим.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У липні 2019 року Харківська міська рада звернулася засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Московського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 04 червня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_1 у визнанні права власності у порядку спадкування за заповітом на 2/3 частину житлового будинку, що належала померлій ОСОБА_3, та про відмову ОСОБА_2 у визнанні права власності у порядку спадкування за законом на 1/6 обов`язкову частку житлового будинку, що належала померлій ОСОБА_3 .
Касаційна скарга обґрунтована тим, що:
? при проведенні технічної інвентаризації 28 жовтня 2004 року встановлено, що у будинку АДРЕСА_1 здійснено перепланування, про що у технічному паспорті на будинку проставлено штамп встановленого зразка про самочинне будівництво;
? для переобладнання, перепланування, перебудови чи добудови належного на праві власності нерухомого майна, крім переобладнань, які не вважаються самочинним будівництвом, його власнику достатньо попередньо звернутися до органу місцевого самоврядування за одержанням дозволу на проведення конкретних робіт і в разі отримання відмови оскаржити її до суду. Суд не повинен заміняти органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щодо здійснення ними повноважень, встановлених Конституцією та законами;
? з 2004 року, коли були встановлені порушення проведення перепланування спірного будинку, її власник ОСОБА_3 за життя з 2005 року до смерті жодних активних дій по приведенню дозвільних та правовстановлюючих документів на цей будинок не зробила. Матеріали справи не містять даних про звернення до відповідних органів з приводу прийняття в експлуатацію здійсненого будівництва та відмови їй у задоволенні звернення з такого питання. У свою чергу особа, які здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, а є лише власником будівельних матеріалів, обладнання тощо, що були використані в процесі цього будівництва;
? передумовою для виникнення права власності на новостворене нерухоме майно є прийняття такого нерухомого майна в експлуатацію. Сторони свідомо не виконали вимог частини другої статті 331 ЦК України та звернулись до суду з метою узаконення самочинно збудованого майна в обхід установленого порядку. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю є єдиним органом державної влади, уповноваженим на встановлення факту готовності об`єкту до експлуатації та на прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;
? позивач не використала право на оскарження дій особи, яка надає публічні послуги, а звернулась до суду не тільки з вимогою про встановлення факту родинних відносин, а і визнання права власності, що є передчасним, бо вказане право ніким не оспорюється;
? садиба є різновидом цілісного майнового комплексу, обов`язковим елементом якого є житловий будинок. У садибі головною річчю є житловий будинок, а інші складові елементи є його приналежністю. Експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється. Доказів про виділ в натурі частки спірного майна до матеріалів справи не долучено. У зв`язку з наявністю у складі садибного індивідуального житлового будинку самочинно побудованих об`єктів, визнання права власності на частку домоволодіння є неможливим;
? спадкоємець не набуває права власності на нерухоме майно у порядку спадкування, якщо за життя спадкодавець не набув права власності на таке майно.
У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1, в якому позивач, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги Харківської міської ради, просить її відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Інші відзиви на касаційну скаргу Харківської міської ради на адресу Верховного Суду не надходили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями провадження № 61-14300ск19 призначено судді-доповідачу Лесько А. О.
Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2019 року задоволено клопотання Харківської міської ради про поновлення строку на касаційне оскарження, поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано матеріали справи із Московського районного суду м. Харкова, встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 жовтня 2019 року провадження № 61-14300ск19 у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_6 призначено судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Позиція Верховного Суду
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З огляду на зміст та прохальну частину касаційної скарги заявника суд касаційної інстанції переглядає в касаційному порядку рішення Московського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 04 червня 2019 року лише в частині щодо визнання права власності на будинок АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом та законом, в іншій частині оскаржувані судові рішення судом касаційної інстанції не перевіряються.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній станом на дату подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній станом на дату подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Тобто, Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України (у редакції, чинній станом на дату подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судамивстановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, про що відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції 26 травня 2015 року складено відповідний актовий запис № 8397 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_3 мешкала та була зареєстрована у будинку АДРЕСА_1 згідно з довідкою № 53 від 15 травня 2017 року адміністрації Московського району м. Харкова. Разом з нею на час смерті мешкав та був зареєстрований ОСОБА_2
ОСОБА_3 від шлюбу з ОСОБА_7 мала двох дітей - ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2, про що 21 серпня 1963 року Московським райбюро ЗАГС м. Харкова зроблено відповідний актовий запис за № 1269 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2, та ОСОБА_1, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3, про що Палацом новонароджених 24 листопада 1970 року в книзі записів актів громадянського стану про народження зроблено відповідний актовий запис за № 11735 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 .
Спадкоємцями майна, що залишилось після смерті матері ОСОБА_3, є ОСОБА_1, як спадкоємець за заповітом, та ОСОБА_2, який має право на обов`язкову долю у порядку спадкування за законом.
Спадкодавець ОСОБА_3 та ОСОБА_7 розірвали шлюб 06 січня 1976 року, про що відділом ЗАГС Московського району м. Харкова в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу зроблено запис за № 2 та видано свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 .
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2012 року ОСОБА_2 визнаний недієздатним. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 15 квітня 2013 року ОСОБА_1 призначена опікуном ОСОБА_2 .