Постанова
Іменем України
16 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 479/974/17
провадження № 61-17770св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 21 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Бондаренко Т. З., Темнікової В. І., Крамаренко Т. В.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення авансових платежів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на початку липня 2014 року вона дізналась, що відповідачі продають належний їм житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . У подальшому останні погодилися продати їй цей будинок за 16 000 дол. США, з яких спочатку буде сплачено 6 000 дол. США, а залишок суми - після оформлення власниками будинку документів на земельну ділянку біля будинку та узаконення самочинно побудованих споруд.
07 липня 2014 року ОСОБА_2 було передано 2 000 дол. США, а 09 липня 2014 року - ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ще 4 000 дол. США, про що останні написали розписки в присутності свідків.
09 липня 2014 року позивач також написала розписку про те, що вона зобов`язалася решту суму боргу у розмірі 10 000 дол. США оплатити при оформленні договору купівлі-продажу житлового будинку. З дозволу продавців вона разом зі своєю сім`єю вселилися у будинок. У подальшому 28 березня 2017 року на прохання ОСОБА_2 вона склала розписку щодо повернення коштів до 14 квітня 2017 року, однак на зазначену дату у неї всієї суми не було
і вони з продавцями домовилися про сплату решти боргу за будинок рівними частинами по 4 000 грн у місяць до повного погашення 10 000 дол. США.
У жовтні 2017 року внаслідок дій відповідачів вона виселилася з будинку. На звернення щодо повернення сплачених коштів отримала відмову, оскільки продавці вважають, що це є завдаток, який поверненню не підлягає. Проте, на її думку, сплачені кошти були авансовим платежем, який підлягає поверненню.
У зв`язку з цим з урахуванням уточнених позовних вимог просила стягнути на свою користь з ОСОБА_2 2 000 дол. США та солідарно
з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 4 000 дол. США в гривневому еквіваленті на час розгляду справи.
У січні 2018 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 пред`явили зустрічний позов до ОСОБА_1 про стягнення майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок користування ОСОБА_1 належним їм житловим будинком упродовж тривалого часу, в якому просили з урахуванням уточнених позовних вимог стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 58 500 грн плати за користування їх житловим будинком протягом трьох років і трьох місяців із розрахунку 1 500 грн у місяць, 30 000 грн на відшкодування моральної шкоди, 13 000 грн заборгованості за комунальні платежі, 60 000 грн вартості відновлювального ремонту будинку. Крім того, ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 2 000 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України становило 58 880 грн, на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 12 лютого 2018 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 і ОСОБА_3 об`єднано в одне провадження з позовною заявою ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 13 червня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено.
Суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до показань свідків 07 липня 2014 року розписка ОСОБА_2 не складалась та гроші їй не передавались, кошти у розмірі 4 000 дол. США були передані ОСОБА_2, ОСОБА_3 09 липня 2014 року в присутності свідків. Угода купівлі-продажу будинку не укладена з вини ОСОБА_1 та відповідно до складеної нею розписки остання погодилась, що у разі її відмови укласти договір купівлі-продажу сплачені нею кошти як завдаток не підлягають поверненню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 21 серпня 2019 року рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 13 червня 2019 року скасовано в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення авансових платежів, ухвалено у цій частині нове рішення про задоволення позову.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 у рахунок повернення авансового платежу
з ОСОБА_2 100 520 грн, що еквівалентно 4 000 доларів США, та
з ОСОБА_3 50 260 грн, що еквівалентно 2 000 доларів США.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції керувався тим, що договір купівлі-продажу будинку, який за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами укладений не був, сторони лише домовилися укласти такий договір
у майбутньому, тому отримана грошова сума ОСОБА_2 у розмірі еквівалентній 4 000 дол. США, що підтверджено двома розписками від 07 та
09 липня 2014 року та ОСОБА_3 у сумі еквівалентній 2 000 дол. США
є авансом, який підлягає поверненню ОСОБА_1 незалежно від того, з чиєї вини не було укладено договір купівлі-продажу. Факт передачі грошей 07 липня 2014 року у розмірі 24 000 грн, що становило 2 000 дол. США, підтверджено належним, допустим, достовірним та достатнім письмовим доказом, яким
є розписка, складена власноручно ОСОБА_2 та нею підписана. Вказаний письмовий доказ не може бути спростовано показаннями свідків. Відповідно до наведених розписок авансові грошові кошти передавались
в національній валюті із зазначенням еквівалента цієї ж суми в доларах США, то на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню суми в національній валюті, які є еквівалентними відповідним сумам у доларах США.
Аргументи учасників справи
У жовтні 2019 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Миколаївського апеляційного суду від 21 серпня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просили оскаржене судове рішення скасувати в частині стягнення
з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 260 грн, що еквівалентно
2 000 дол. США, та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у позові.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції не з`ясував належним чином всі обставини справи, неправильно застосував норми цивільного законодавства, дав помилкову оцінку доказам та фактам, що й стало причиною прийняття незаконного рішення. Зазначали, що свідки у суді першої інстанції підтвердили, що розписка, за якою відповідачі отримали завдаток
у розмірі 4 000 дол. США, останніми була складена саме 09 липня 2014 року. Розписка від 07 липня 2014 року фактично була чернеткою для написання спільної розписки 09 липня 2014 року.
Судове рішення оскаржується в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 50 260 грн, що еквівалентно 2 000 дол. США, тому в іншій частині судове рішення в касаційному порядку не переглядається.
У грудні 2019 року ОСОБА_1 подано відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду в оскарженій частині - без змін, посилаючись на те, що між сторонами склалися правовідносини щодо купівлі-продажу належного відповідачам будинку, але укладення договору у встановленій законом формі не відбулося, що з урахуванням положень частини першої статті 570 ЦК України виключає можливість для залишення авансу за відповідачами. Це є підставою для стягнення цих коштів, оскільки чинним законодавством не передбачено залишення авансу або його частини у сторони у випадку не укладення основного договору.