Постанова
Іменем України
13 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 335/1329/13-ц
провадження № 61-16421св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1,
заінтересовані особи: Вознесенський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 червня 2019 року у складі судді Апалоннової Ю. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суд із скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця Вознесенського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Кавраська О. С. (далі - державний виконавець Вознесенського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області).
Скарга обґрунтована тим, що ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 грудня 2013 року у справі № 334/9696/13-ц (провадження № 6/334/667/2013) подання старшого державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ про обмеження виїзду за кордон осіб, які мають не виконані зобовʼязання, покладені на них судовими рішеннями, задоволено.
Тимчасово обмежено право виїзду за межі України без вилучення паспортного документа боржника ОСОБА_1 до виконання ним своїх зобовʼязань по виконавчому листу № 335/1329/13-ц від 22 квітня 2013 року, виданого Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя 14 червня 2013 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість у розмірі 27 000 грн 14 коп.
14 лютого 2019 року він подав до Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області заяву про скасування заходів щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, встановлених ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 грудня 2013 року у справі № 334/9696/13-ц (провадження №6/334/667/2013).
Враховуючи те, що скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника не відбулось, тому він, посилаючись на те, що доказів ухилення його від виконання судового рішення немає, просив суд: поновити строк звернення до суду; визнати незаконними дії державного виконавця Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Кавраська О. С. відносно виконання виконавчого листа № 335/1329/13-ц від 22 квітня 2013 року, виданого Орджонікідзевським районним судом 14 червня 2013 року; визнати незаконними дії і скасувати подання державного виконавця Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Кавраська О. С. про обмеження його права виїзду за кордон; зобовʼязати державного виконавця Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Кавраська О. С винести постанову про скасування заходів щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України; зобовʼязати державного виконавця Вознесенівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області Кавраська О. С. направити до Адміністрації державної прикордонної служби України постанову для своєчасного зняття його з контролю.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 червня 2019 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 06 серпня 2019 року, поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із скаргою.
У задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що підстав для зняття встановленого Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя обмеження боржника у праві виїзду за межі України не було як на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, так і не існує на час розгляду скарги, оскільки виконавче провадження не закінчилося.
Крім того, судами зазначено, що скарга, подана ОСОБА_1, являє собою незгоду із ухвалою, якою встановлено обмеження щодо виїзду за межі України, проте така є на час подання скарги чинною та в судовому порядку не скасована, а тому законність її ухвалення не може бути предметом розгляду скарги, поданої в порядку розділу VII ЦПК України. Незгода із ухвалою суду першої інстанції щодо обмеження у виїзді за межі України може бути предметом апеляційного оскарження.
Доказів звернення ОСОБА_1 до суду в порядку, передбаченого статтею 441 ЦПК України, матеріали справи не містять.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2019 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що виконавче провадження завершено, а виконавчий лист повернуто стягувачу в порядку пункту 5 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", а тому відсутні підстави для залишення такого обмеження.
Зазначає, що запровадження тимчасового обмеження у праві виїзду здійснює суд, а припинення обмеження виїзду у звʼязку з виконанням обовʼязку за рішенням суду покладено на державного виконавця. Разом із тим, вказує, що згідно частини пʼятої статті 441 ЦПК України, суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.
Крім того, посилається на те, що у вказаній справі немає документальних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 ухилявся від виконання зобовʼязань, покладених на нього судовим рішенням, немає доказів отримання ним постанови про відкриття виконавчого провадження.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від АТ КБ "ПриватБанк", у якому вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На виконанні у Вознесенівському ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області перебувало виконавче провадження № 38900053 з примусового виконання виконавчого листа № 335/1329/13-ц, виданого 14 червня 2013 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості у розмірі 27 000 грн 14 коп.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 17 грудня 2013 року у справі № 334/9696/13-ц, провадження № 6/334/667/2013, подання старшого державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ про обмеження виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов`язання, покладені на них судовими рішеннями, задоволено. Тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу боржника ОСОБА_1 до виконання ним своїх зобов`язань по виконавчому листу № 335/1329/13-ц від 22 квітня 2013 року, виданому Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя 14 червня 2013 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість в сумі 27 000 грн 14 коп.
25 червня 2014 року державним виконавцем в порядку пункту 5 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" (повернення виконавчого документа стягувачу) (в редакції закону, що був чинний на момент вчинення виконавчих дій), тобто у зв`язку із тим, що у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника), виконавче провадження завершено, про що було винесено постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, оригінал виконавчого листа направлено стягувачу.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.