Постанова
Іменем України
15 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 748/1414/17
провадження № 61-47129св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Банк "Демарк",
третя особа - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Крайчинський Віталій Миколайович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області у складі судді Меженнікової С. П. від 26 червня 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Висоцької Н. В., Бобрової І. О., Шитченко Н. В., від 17 жовтня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Банк "Демарк" (далі - ПАТ "Банк "Демарк", банк), третя особа - приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Крайчинський В. М., про визнання договору іпотеки недійсним, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та зняття заборони відчуження нерухомого майна.
В обґрунтування позову вказав, що у 2006 році між товариством з обмеженою відповідальністю "Українсько-німецьке спільне підприємство "Інвестекоїр" (далі - ТОВ "Українсько-німецьке спільне підприємство "Інвестекоїр") та ПАТ "Банк "Демарк" було укладено кредитний договір, на забезпечення якого між ним та банком укладено договір іпотеки, предметом якого є незавершена будівництвом Чернігівська біологічна фабрика обласної станції захисту рослин, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. У 2011 році рішенням виконавчого комітету Новобілоуської сільської ради цьому об`єкту було присвоєно іншу адресу: АДРЕСА_2 .
У 2007 році на підставі іпотечного договору приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Гостар Л. А. вчинено виконавчий напис № 2363 про звернення стягнення на передане в іпотеку майно.
При укладенні іпотечного договору сторонами не було дотримано вимог закону, що діяв у той період, а саме положень статей 5, 16 Закону України "Про іпотеку", та частини третьої статті 331 ЦК України, а тому цей договір має бути визнаний недійсним на підставі статті 215 ЦК України.
На момент укладання оспорюваного договору передача в іпотеку об`єктів незавершеного будівництва здійснювалась виключно шляхом передачі в іпотеку прав на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт незавершеного будівництва, а не самого об`єкту чи майнових прав на нього. Права користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт незавершеного будівництва, в іпотеку не передавалися, що унеможливлює само по собі виникнення іпотеки об`єкта незавершеного будівництва.
Виконавчий напис було вчинено на підставі договору іпотеки, який визнається недійсним, а тому його слід визнати таким, що не підлягає виконанню.
Враховуючи зазначене, позивач просив суд визнати недійсним з моменту укладення договір іпотеки, укладений між ПАТ "Банк "Демарк" та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Крайчинським В. М. та зареєстрований в реєстрі за № 242, предметом якого є: незавершена будівництвом Чернігівська біологічна фабрика обласної станції захисту рослин, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 16 жовтня 2007 року про звернення стягнення на передане в іпотеку майно, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Гостар Л. А., зареєстрований у реєстрі за № 2363; зняти заборону відчуження належного ОСОБА_1 вказаного нерухомого майна, а саме: незавершеної будівництвом Чернігівської біологічної фабрики обласної станції захисту рослин, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, накладену приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Крайчинським В. М., зареєстровану в реєстрі 02 березня 2006 року за № 25.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26 червня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звернувшись до суду із цим позовом у червні 2017 року, позивач пропустив встановлений законом трирічний строк позовної давності, про наслідки застосування якого заявив відповідач. При цьому суд дійшов висновку про підставність позовних вимог у звʼязку з недотриманням сторонами оскаржуваного правочину
статей 5, 16 Закону України "Про іпотеку" під час його укладення.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 17 жовтня 2018 року залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1, рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26 червня 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом сплив 02 березня 2009 року, а тому висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову на підставі статті 267 ЦК України є обґрунтованим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення його позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що при укладенні оскаржуваного договору іпотеки сторони не дотрималися вимог закону, що діяв у той період, а саме положень статей 5, 16 Закону України "Про іпотеку" та частини третьої статті 331 ЦК України, а тому цей договір має бути визнаний недійсним на підставі статті 215 ЦК України. Відповідач не дотримався форми подання заяви про застосування строків позовної давності.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 19 листопада 2018 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою суду від 07 квітня 2020 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно із договором купівлі-продажу від 17 березня 2000 року та додаткової угоди до договору від 10 жовтня 2000 року, посвідчених приватним нотаріусом Борисенко Н. Б., договором від 20 травня 2004 року, посвідченим приватним нотаріусом Ковтун К. В., яким внесено зміни до договору купівлі-продажу щодо строків завершення будівництва незавершене будівництво Чернігівської біологічної фабрики обласної станції захисту рослин належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (а.с. 60-64).
01 березня 2006 року між ВАТ "Банк "Демарк" та ТОВ "Українсько-німецьке спільне підприємство "Інвестекоїр" укладено кредитний договір № 132, за яким банк надав позичальнику кредит шляхом відкриття кредитної лінії строком до 28 лютого 2007 року (а.с. 44-45).
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним вище кредитним договором 02 березня 2006 між ВАТ "Банк "Демарк" та ОСОБА_1, який виступив як майновий поручитель ТОВ "Українсько-німецьке спільне підприємство "Інвестекоїр", укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Крайчинським В. М. (а.с. 46-50). Предметом іпотеки є незавершена будівництвом Чернігівська біологічна фабрика обласної станції захисту рослин літ. "А-2" готовністю 96 %; склад літ. "Б-1" готовністю 93 %, знос 20 %; гараж літ. "В-1" готовністю 95 %, знос 20 %, підстанція літ. "Г-1" готовністю 55 %, знос 20 %; теплиця літ "Д-1", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 29 серпня 2000 року, укладеним строком на 25 років між Новобілоуською сільською радою Чернігівського району та ОСОБА_1, предмет іпотеки знаходиться на території Новобілоуської сільської ради Чернігівського району на орендованій позивачем земельній ділянці (а.с.14-17).
Передача в іпотеку прав на вказану земельну ділянку іпотекодавцем ОСОБА_1 не здійснювалася.
У 2007 році на підставі іпотечного договору приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Гостар Л. А. вчинено виконавчий напис № 2363 про звернення стягнення на передане в іпотеку майно.
На підставі рішення виконавчого комітету Новобілоуської сільської ради № 48 від 14 квітня 2011 року вказаному об`єкту нерухомості присвоєно адресу: АДРЕСА_2 (а.с. 18-19).
Відповідач заявив про застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам постанова суду апеляційної інстанції відповідає не в повному обсязі.
Щодо обґрунтованості позовних вимог
Згідно із частиною другою статті 5 Закону України "Про іпотеку" (тут і далі у редакції, яка була чинною на момент укладення оспорюваного договору іпотеки) предметом іпотеки може бути об`єкт незавершеного будівництва.
Відповідно до частини другої статті 16 Закону України "Про іпотеку" передача в іпотеку об`єктів незавершеного будівництва здійснювалась шляхом передачі в іпотеку прав на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт незавершеного будівництва.