Постанова
Іменем України
15 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 465/1346/17
провадження № 61-39191св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" на постанову Апеляційного суду Львівської області у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Павлишин О. Ф., Приколоти Т. І., від 20 березня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі - ТОВ "Кредитні ініціативи") про визнання договору поруки припиненим.
Позовна заява мотивована тим, що 31 травня 2011 року між публічним акціонерним товариством "Банк Кіпру" (далі - ПАТ "Банк Кіпру") та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 16-704/2011, відповідно до умов якого остання отримала грошові кошти на придбання нерухомості в сумі 154 741 грн зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 16,9 % річних строком до 28 травня 2021 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань по цьому кредитному договору 31 травня 2011 року між ним та ПАТ "Банк Кіпру" був укладений договір поруки № 16-704/2011/П-2. 21 липня 2014 року між публічним акціонерним товариством "Неос Банк" (далі - ПАТ "Неос Банк"), яке є правонаступником ПАТ "Банк Кіпру", та ТОВ "Кредитні ініціативи", був укладений договір факторингу, відповідно до умов якого останнє набуло право вимоги за кредитним договором від 31 травня 2011 року.
10 лютого 2015 року він отримав від ТОВ "Кредитні ініціативи" письмову вимогу про погашення заборгованості за вказаним кредитним договором у сумі 161 062,95 грн, та дізнався, що у лютому 2014 року ОСОБА_2 припинила погашати кредитну заборгованість.
У липні 2014 року ТОВ "Кредитні ініціативи" надіслало йому вимогу про дострокове погашення усієї суми заборгованості, а у квітні 2015 року отримав від суду повідомлення про те, що ТОВ "Кредитні ініціативи" звернулося із позовом до нього, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за цим кредитним договором та 15 квітня
2015 року у справі відкрито провадження.
Враховуючи викладене, вважав, що його зобов`язання за договором поруки від 31 травня 2011 року припинилося на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України у зв`язку з тим, що кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явив вимогу до поручителя.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Франківського районного суду м. Львова у складі судді Мартинишин М. О. від 23 травня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 03 лютого 2015 року кредитор направив на адресу позичальника та поручителя вимогу про дострокове повернення усієї суми заборгованості за кредитом у строк не пізніше тридцяти днів від дати отримання цієї вимоги, яку останній отримав 10 лютого 2015 року, та звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості у березні 2015 року, тобто у межах встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України строку для пред`явлення вимог до поручителя, а тому його вимоги про припинення договору поруки є безпідставними.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 20 березня 2018 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1, скасовано рішення Франківського районного суду м. Львова від 23 травня 2017 року та ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .
Визнано припиненою поруку за договором поруки №16-704/2011/П-І від 31 травня 2011 року, що укладений між ПАТ "Банк Кіпру" та ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що кредитор ТОВ "Кредитні ініціативи" протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовʼязання, а саме з лютого 2014 року (дати останнього платежу за кредитом) чи з 21 липня 2014 року (дати направлення досудової вимоги позичальнику) вправі був звернутися до суду з позовом до поручителя про стягнення всієї суми боргу, однак пропустив цей строк, а відтак порука за оскаржуваним договором є такою, що припинилась.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, ТОВ "Кредитні ініціативи" просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що саме з часу прострочення несплаченої частини заборгованості починається перебіг давності для вимог до боржника та обчислення, встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України, строку предʼявлення вимог до поручителя щодо окремих зобовʼязань за кредитом. Висновок апеляційного суду про те, що кредитор, звернувшись до суду з позовом про стягнення заборгованості у березні 2015 року, пропустив встановлений законом шестимісячний строк предʼявлення вимоги до поручителя, є безпідставним.
У вересні 2018 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваного судового рішення.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 05 липня 2018 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою суду від 02 березня 2020 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
31 травня 2011 року між ПАТ "Банк Кіпру" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 16-704/2011, відповідно до умов якого остання отримала грошові кошти на придбання нерухомості в сумі 154 741 грн зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 16,9 % річних строком до 28 травня 2021 року.
Пунктом 2.7. кредитного договору передбачено, що позичальник зобовʼязаний повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти, а також інші обовʼязкові платежі за цим договором протягом 30 календарних днів з моменту одержання повідомлення про таку вимогу банку.
З метою забезпечення виконання зобов`язань по цьому кредитному договору 31 травня 2011 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Банк Кіпру" був укладений договір поруки № 16-704/2011/П-2.
21 липня 2014 року між ПАТ "Неос Банк", яке є правонаступником ПАТ "Банк Кіпру", та ТОВ "Кредитні ініціативи", був укладений договір факторингу, відповідно до умов якого останнє набуло право вимоги за кредитним договором від 31 травня 2011 року.
25 липня 2014 року ТОВ "Кредитні ініціативи" надіслало ОСОБА_2 повідомлення про зміну кредитора у зобов`язанні з ПАТ "Неос Банк" до ТОВ "Кредитні ініціативи" та наявну заборгованість за кредитом від 31 травня 2011 року.
02 лютого 2015 року ТОВ "Кредитні ініціативи" надіслало ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 письмову вимогу про дострокове погашення заборгованості за вказаним кредитним договором у сумі 161 062,95 грн.
У березні 2015 року ТОВ "Кредитні ініціативи" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 31 травня 2011 року. Франківським районним судом м. Львова від 15 квітня 2015 року відкрито провадження у цій справі (№ 465/1632/15-ц). Відомостей про результати розгляду цієї справи матеріали справи не містять.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом останній платіж у розмірі 200 грн ОСОБА_2 сплатила у серпні 2014 року (а. с. 13).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.