Постанова
Іменем України
16 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 524/3222/19
провадження № 61-22739св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальний вищий навчальний заклад І рівня акредитації Полтавської обласної ради "Кременчуцький медичний коледж" імені В. І. Литвиненка,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 вересня 2019 року у складі судді Кривич Ж. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Комунального вищого навчального закладу І рівня акредитації Полтавської обласної ради "Кременчуцький медичний коледж" імені В. І. Литвиненка (далі - вищий навчальний заклад, коледж) про визнання незаконним та скасування наказу
про звільнення, про поновлення на роботі й стягнення середнього заробітку
за час вимушеного прогулу до дня ухвалення судом рішення із розрахунку,
що середній заробіток за один день роботи становить 582,83 грн.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 працював у коледжі на посаді викладача акушерства та гінекології з 1992 року. 24 квітня 2019 року його звільнено із займаної посади за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України. Звільнення вважає вимушеним і незаконним, таким, що суперечить статті 38 КЗпП України, оскільки звільнятися він не бажав, а написав заяву про звільнення з роботи під тиском з боку адміністрації. Вважав, що відповідач порушив вимоги закону, звільнивши його в день подання ним заяви, хоча він
у заяві на звільнення поважних причин, які б давали відповідачу підстави звільнити його раніше двотижневого строку попередження про звільнення,
не наводив.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 вересня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального вищого навчального закладу І рівня акредитації Полтавської обласної ради "Кременчуцький медичний коледж" імені В. І. Литвиненка залишено
без задоволення.
Судові витрати віднесено за рахунок держави.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того,
що адміністрація коледжу не чинила тиск та не створювала умови, за яких ОСОБА_1 був змушений подати заяву про звільнення за власним бажанням. ОСОБА_1 подав заяву про звільнення з власної ініціативи. За змістом статті 38 КЗпП України сторони трудового договору вправі домовитися про будь-який строк звільнення після подання працівником відповідної заяви в межах двотижневого строку. У заяві про звільнення ОСОБА_1 не зазначив, що бажає звільнитися саме з 24 квітня 2019 року, проте зміст цієї заяви давав роботодавцю підстави зрозуміти, що позивач бажав звільнитися саме в день подання заяви. На момент видання наказу про звільнення ОСОБА_1 мав волю на припинення трудових відносин з коледжем за власним бажанням.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області
від 19 вересня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та вважав,
що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене
з дотриманням норм матеріального і процесуального права й не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у грудні 2019 року,
ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами норм процесуального права
й неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 вересня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року скасувати й ухвалити у справі нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування касаційної скарги зазначав наступне.
Положеннями Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) визначено, що при розірванні трудового договору з ініціативи працівника, роботодавець може звільнити працівника у день подання останнім заяви
за умови, якщо працівник сам визначає цей день датою звільнення, вказавши при цьому поважну причину, яка зумовила прийняття ним рішення
про звільнення.
При цьому суди, розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу
про припинення трудового договору, повинні з`ясувати, зокрема, чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору у момент видачі наказу про звільнення. Визначення дати звільнення є необхідною умовою досягнення взаємної домовленості між працівником та суб`єктом призначення,
з метою дотримання прав та гарантій, встановлених трудовим законодавством, зокрема частини четвертої статті 24 КЗпП України
Враховуючи те, що написана ним заява про звільнення не містить дати, з якої він мав намір припинити трудові відносини, вважає, що роботодавець, звільнивши його у день написання заяви, не дотримав вимог законодавства про працю,
а суди першої й апеляційної інстанцій не відновили його порушене право.
При цьому суди не взяли до уваги покази свідків, які заперечували наявність його волевиявлення на звільнення у день написання заяви про звільнення
за власним бажанням.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2020 року до Верховного Суду від Комунального вищого навчального закладу І рівня акредитації Полтавської обласної ради "Кременчуцький медичний коледж" імені В. І. Литвиненка надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому заявник просить касаційну скаргу залишити
без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Зазначає, що посилання позивача на відсутність його волевиявлення
на звільнення у день написання заяви не відповідає встановленим у справі обставинам, в тому числі й поясненням свідків, які стверджували,
що ОСОБА_1 після написання заяви про звільнення пішов з коледжу,
не провівши зайняття, яке у нього було за розкладом, а з`явившись
до навчального закладу 26 квітня 2019 року особисто зібрав підписи
на обхідному листі, тобто поведінка ОСОБА_1 як у день написання заяви
так і у наступні дні свідчила про його намір звільнитись відразу після написання заяви про звільнення за власним бажанням.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 524/3222/19
з Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 1992 року працював у Комунальному вищому навчальному закладі І рівня акредитації Полтавської обласної ради "Кременчуцький медичний коледж імені В. І. Литвиненка" на посаді викладача акушерства і гінекології.
24 квітня 2019 року викладач ОСОБА_1 звернувся до директора Комунальному вищому навчальному закладі І рівня акредитації Полтавської обласної ради "Кременчуцький медичний коледж імені В. І. Литвиненка" з письмовою заявою про звільнення за власним бажанням.
Наказом Комунального вищого навчального закладу І рівня акредитації Полтавської обласної ради "Кременчуцький медичний коледж" імені В. І. Литвиненка від 24 квітня 2019 року № 15-П викладача ОСОБА_1 звільнено з посади 24 квітня 2019 року відповідно до статті 38 КЗпП України за власним бажанням та надано компенсацію за 37 календарних днів невикористаної відпустки за період роботи з 01 вересня 2018 року до 24 квітня 2019 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.