Постанова
Іменем України
01 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 753/650/15-ц, 753/17193/18
провадження № 61-16623св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду
від 08 серпня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Левенця Б. Б., Ратнікової В. М., Борисової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманих коштів. Позовна заява мотивована тим, що він уклав із ОСОБА_2 договір доручення, за яким 26 липня 2012 року ОСОБА_2 отримав від нього грошові кошти у розмірі 30 000 доларів США в якості майбутньої оплати поставки вугілля марки Т.
Покупцем продукції повинно було виступити товариство з обмеженою відповідальністю "Укрексім" (далі - ТОВ "Укрексім"), в якому позивач є одночасно учасником та директором, а у зв`язку із відсутністю грошових коштів, між позивачем та ТОВ "Укрексім" було укладено договір поворотної фінансової допомоги.
На підтвердження отримання грошових коштів відповідачем надано розписку.
27 липня 2012 року ОСОБА_3 поручився перед позивачем за виконання ОСОБА_2 зобов`язань за вказаним договором.
22 жовтня 2012 року позивач перерахував відповідачу через ОСОБА_4 додатково грошові кошти в розмірі 360 000 грн, на підтвердження чого складена нотаріально посвідчена заява від 05 листопада 2013 року.
У зв`язку з тим, що відповідач не виконує свого зобов`язання щодо повернення позивачу безпідставно отриманих грошових коштів просив стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 833 126,10 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03 серпня
2016 року, ухваленим у складі судді Цимбал І. К., позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь
ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 833 126,10 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не виконали зобов`язання належним чином, кошти в добровільному порядку не повернули, а тому заявлені вимоги підлягають задоволенню.
Ухвалою цього ж суду від 20 травня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 серпня 2016 року.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2, заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 серпня 2016 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що розписка від 26 липня 2012 року не містить умови отримання відповідачем у борг грошових коштів із зобов`язанням їх повернення, отже відсутні підстави вважати, що між сторонами укладено договір позики. Апеляційний суд врахував, що вимог про стягнення заборгованості ОСОБА_1 у цьому провадженні не заявляв.
Також апеляційний суд не погодився із висновком суду першої інстанції про покладення на ОСОБА_3 солідарної відповідальності, оскільки в матеріалах справи відсутні докази прийняття ОСОБА_3 зобов`язань поручителя за виконання відповідачем грошового зобов`язання в розмірі 360 000 грн.
Вирішуючи заявлені позивачем вимоги щодо безпідставності набутого відповідачами майна, апеляційний суд виходив з того, що зміст розписки
від 26 липня 2012 року та надані сторонами пояснення свідчать про наявність правовідносин із надання доручення ОСОБА_1
ОСОБА_2 на виконання певних дій, передачу-отримання грошей за укладеними договорами поставки вугілля між юридичними особами, а відтак й наявність договірних правовідносин.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачів спірних грошових коштів, як безпідставно набутих або збережених.
Крім того, апеляційний суд вважав, що відмова у позові в розглядуваній справі не перешкоджає позивачу заявити вимоги про повернення грошей з підстав неналежного виконання відповідачем ОСОБА_2 договору доручення на який позивач ОСОБА_1 посилався в позовній заяві та(або) доводити невиконання представником або постачальником договірних зобов`язань щодо поставки оплаченої позивачем продукції (вугілля) із залученням суб`єктів цих договірних правовідносин. Проте такої підстави позову ОСОБА_1 не вказував, а суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями з власної ініціативи змінювати підстави позову, що були заявлені позивачем в суді першої інстанції та коло осіб, які мають брати участь у цих правовідносинах.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2019 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Білик К. В., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 08 серпня 2019 року і залишити в сили заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 серпня 2016 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з Дарницького районного суду м. Києва.
У вересні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не здійснив належну правову кваліфікацію відносин доручення та не визначив мету правовідношення, яку переслідував позивач при передачі грошових коштів ОСОБА_2 .
Заявник вказує про неврахування апеляційним судом того, що позивач передав грошові кошти ОСОБА_2 з метою подальшої їх передачі
ТОВ "Кузнєцкіє углі", тому ОСОБА_2 не був наділений повноваженнями залишати кошти у себе. Відповідно до мети договору доручення повірений ( ОСОБА_2 ) діяв від імені, в інтересах та за рахунок позивача, тому грошові кошти не перейшли у його власність.
На думку заявника, відмовившись виконати доручення, ОСОБА_2 залишив грошові кошти у себе, обернувши їх у свою власність, і такі дії не охоплювалися умовами договору доручення та на них не було волі позивача, а тому і достатньої правової підстави набуття таких коштів у ОСОБА_2 не було. Набувач збагатився за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Також вказує, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд зазначив, що позивач може повторно заявити вимогу про повернення грошей, але з підстав неналежного виконання ОСОБА_2 договору доручення. Однак звертаючись із позовом ОСОБА_1 посилався на передачу грошових коштів ОСОБА_2 для забезпечення виконання доручення, як на підставу позову, тому пред`явлення аналогічного позову про стягнення коштів в результаті неналежного виконання відповідачем договору доручення матиме наслідок відмови у відкритті провадження у справі.
ТОВ "Кузнєцкіє углі" припинено, а отже і правовідносини доручення між сторонами припинені.
Крім того заявник вважав, що апеляційний суд помилково розрахував розмір судового збору за подання апеляційної скарги, який мав становити 5 481 грн, натомість апеляційний суд стягнув із позивача 12 496 грн.
У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 26 липня 2012 року ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 розписку про отримання грошових коштів в розмірі 30 000 доларів США в рахунок оплати за поставку вугілля марки Т.
22 жовтня 2012 року ОСОБА_1 за платіжним дорученням № 651150 перерахував ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 360 000 грн.
Згідно нотаріально посвідченої заяви від 05 листопада 2013 року
ОСОБА_2 зазначив, що був фактичним отримувачем грошей в сумі 360 000 грн, які були перераховані 22 жовтня 2012 року ОСОБА_1 на рахунок ОСОБА_4
27 липня 2012 року ОСОБА_3 написав розписку про те, що зобов`язується в повній мірі нести відповідальність перед ОСОБА_1 за виконання зобов`язань ОСОБА_2 на підставі розписки від 26 липня 2012 року.
Суди встановили, 04 червня 2014 року ОСОБА_1 направив
ОСОБА_2 письмову претензію з вимогою повернути суму у розмірі 360 000 грн та 30 000 доларів США у семиденний строк шляхом переказу коштів на рахунок ОСОБА_1 .
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі по тексту в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.