Постанова
Іменем України
10 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 522/16200/17
провадження № 61-36781св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуквартирно-експлуатаційного відділу м. Одеси на постанову Апеляційного суду Одеської області від 10 квітня 2018 рокуу складі колегії суддів: Колеснікова Г.Я., Ващенко Л. Г., Сєвєрової Є.С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси (далі - КЕВ м. Одеси) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні приміщенням.
Позов обгрунтований тим, що відповідач ОСОБА_1 є працівником КЕВ м. Одеси та проживає у кімнаті АДРЕСА_2 , куди була розміщена для тимчасового проживання. Це приміщення знаходиться в аварійному стані, не є житловим, не призначено для постійного проживання та має статус адміністративної будівлі "штаб-казарма". Крім того, будівля № 3 підпадає під статус забудови та підлягає знесенню відповідно до договору № 227/УПБ-70Д про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей на земельній ділянці, орієнтовною площею 2,5 га, яка розташована на території військового містечка № 186 на АДРЕСА_2, укладеного 17 листопада 2004 року між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "УВГП-Система" (далі - ТОВ "УВГП-Система").
Позивач просив суд зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у здійсненні КЕВ м. Одеси права користування та розпорядження кімнатою № 24 , площею 36 кв. м у будівлі АДРЕСА_2 , шляхом звільнення цього приміщення.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2017 року позов задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у здійсненні КЕВ м. Одеси права користування та розпорядження кімнатою № 24 , площею 36 кв. м, у будинку АДРЕСА_2 , шляхом звільнення цього приміщення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КЕВ м. Одеси витрати зісплати судового збору в сумі 1 600,00 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, застосувавши статті 316, 317,379, 386, 391 ЦК України, виходив з того, що спірне приміщення не може бути житлом фізичної особи, оскільки воно як гуртожиток чи як інше житлове приміщення в органах місцевого самоврядування у встановленому законом порядку не зареєстровано, належить до нежитлових приміщень, що не призначено для постійного проживання, тому відсутніправові підстави для утримання відповідачем спірногоприміщення.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 10 квітня 2018 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2017 року скасовано. У позові відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 26 вересня 2013 року № 363 змінено статус гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, та присвоєно статус житлового будинку, відповідач з січня 2002 року, тобто більше ніж 16 років, на законних підставах проживала в гуртожитку. Позов заявлено КЕВ м. Одеси на підставі статей 387, 391, 396 ЦК України, проте суд першої інстанції не звернув уваги, що позивач заявив вимоги про усунення перешкод у користуванні приміщенням шляхом його звільнення на підставі норм ЦК України, які на спірні правовідносини не поширюються, не довів, що приміщення, яке з 2002 року займає ОСОБА_1 не є житлом у контексті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2018 року КЕВ м. Одеси звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Апеляційного суду Одеської області від 10 квітня 2018 року, просило скасувати оскаржуване рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
26 червня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.
У червні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушеннями норм процесуального права.
Суди не взяли до уваги, що в приміщенні будівлі № 3 військового містечка № 186, що знаходиться на балансі КЕВ м. Одеси, розташованого за адресою АДРЕСА_2, проживає відповідач, яка займає кімнату 24 (площею 36 кв. м), яка не є житловимприміщенням та не призначено для постійного проживання.
Суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що будівля знаходиться в аварійному стані згідно з висновком про технічний стан будівлі та помилково зіславя на рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 26 вересня 2013 року № 363.
Аргументи інших учасників справи
Відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу КЕВ м. Одеси мотивований тим, що оскаржуване рішення є законним, ухвалене з додержанням норм матеріального права і процесуального права.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення застосував норми ЦК України, проте спірні правовідносини регулюються нормами ЖК Української РСР, не врахував, що рішенням житлової комісії в/ч А 1785 від 17 червня 2005 року їй надана жила кімната АДРЕСА_2 , де вона проживає до теперішнього часу. Вказане приміщення відповідно до рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 26 вересня 2013 року № 363 має статус житлового будинку, а тому вона не може бути виселена без надання іншого житлового приміщення, що відповідає санітарним і технічним вимогам, у межах одного населеного пункту.
Суд апеляційної інстанції надав відповідній обставині належну правову оцінку.
Доводи касаційної скарги, що відповідачу пропонувалося інше жиле приміщення не заслуговують на увагу, оскільки позивач дійсно пропонував таке приміщення без належно оформлених документів для проживання відповідача, вказане приміщення не є жилим, необладнаним та не придатним для проживання.
Крім того вказувала, що спірне приміщення є її єдиним житлом.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у травні 2018 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що з 30 січня 1980 року до 17 квітня 2000 року ОСОБА_1 перебувала на військовому обліку, з 1990 року до 1996 рокупрацювала у штабі Одеського військового округу, з 1996 року до 2007 року працювала у військовій частині А1785, з 15 жовтня 2007 року до сьогодніперебуває у трудових відносинах з КЕВ м. Одеси.
З 23 січня 2002 року відповідач зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Будівлі військового містечка № 186, розташовані на АДРЕСА_2, як державне майно, що має статус військового майна, знаходилось в експлуатації військової частини А1785 та за актом прийому-передачі передано на баланс та в експлуатацію до КЕВ м. Одеси.
Рішенням житлової комісії військової частини А1785 від 26 серпня 2002 року ОСОБА_1 була надана кімната № 1 у гуртожитку № 4 у військовому містечку № 186.
Рішенням житлової комісії військової частини А1785 від 17 червня 2005 року ОСОБА_1 була надана кімната № 7 у блоці № 3 гуртожитку № 1 у військовому містечку № 186.
06 листопада 2014 року ОСОБА_1 виданий спеціальний дозвіл на проживання в кімнаті АДРЕСА_2 .
Суд апеляційної інстанції встановив, що з 2002 року до сьогодні відповідач незмінно проживала лише в одній кімнаті гуртожитку № 3 у військовому містечку № 186, нумерація кімнат та нумерація гуртожитку штучно змінювалися кожного разу після призначення нового командира військової частини А1785.
Відповідно до копій квитанцій з 2014 року до 2017 року ОСОБА_1 сплачувала комунальні послуги, отримані за адресою: АДРЕСА_2 з 2004 року до 2013 року - компенсацію та квартплату за проживання в службовому приміщенні.
Згідно з довідкою територіальної профспілкової організації № 2 професійної спілки працівників Збройних Сил України від 14 вересня 2017 року за № 42 ОСОБА_1 перебувала на черзі квартирного обліку у житловій комісії (протокол від 01 червня 2005 року № 47).
З 20 листопада 2003 року ОСОБА_1 складом сім`ї дві особи (вона та онука) перебуває на квартирному обліку в секторі обліку та розподілу житла Приморської районної адміністрації Одеської міської ради за загальною групою і станом на 01 січня 2017 року черговий номер 3 964, з 01 листопада 2006 року включена в першочергову групу, черговість № 1 649.
25 листопада 2004 року між Міністерством оборони України та ТОВ "УВГП-Система" укладений договір № 227/УПБ-70Д про будівництво житла у порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей на земельній ділянці, орієнтовною площею 2,5 га, яка розташована на території військового містечка № 186 на АДРЕСА_2 .
Окремим дорученням Міністра оборони України від 10 листопада 2014 року №13634/з постановлено вжити невідкладні заходи щодо виселення мешканців, які безпідставно займають будівлі, що підпадають під пляму забудови відповідно до вищезазначеного договору.
Листом КЕВ м. Одеси від 11 серпня 2017 року ОСОБА_1 попереджена про необхідність звільнення займаного нежитлового приміщення кімнати № 24 в будівлі № 3 військового містечка № 186 та їй запропоновано альтернативне житлове приміщення: кімната АДРЕСА_3 .
Звертаючись до суду з цим позовом, КЕВ м. Одеси виходило з того, що будівля № 3 у військовому містечку № 186, що знаходиться на АДРЕСА_2 обліковується та використовується як штаб.