Постанова
Іменем України
15 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 326/1281/16-ц
провадження № 61-13154св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2
відповідач - ОСОБА_3,
треті особи: приватний нотаріус Приморського районного нотаріального округу - Кузьменко Валентина Петрівна, Приморська районна державна адміністрація, яка виконує функції органу опіки та піклування,
розглянув у судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду Запорізької області від 30 червня 2017 року у складі судді Чапланової О. М. та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 16 січня 2018 року у складі колегії суддів: Кримської О. М., Дашковської А. В., Подліянової Г. С.,
ВСТАНОВИВ:
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду Запорізької області від 30 червня 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 16 січня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Приморська районна державна адміністрація, про визнання осіб, такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
Ухвалою Приморського районного суду Запорізької області від 31 січня 2017 року позовну заяву ОСОБА_3 залишено без розгляду.
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_6, третя особа - приватний нотаріус Приморського районного нотаріального округу Кузьменко В. П., про визнання договору дарування недійсним.
На обгрунтування позовних вимог зазначила, що з 1992 року вона стала проживати без реєстрації шлюбу із ОСОБА_6 в будинку АДРЕСА_1 .
23 липня 1997 року вона зареєструвала шлюб зі ОСОБА_6 та продовжувала проживати в цьому будинку.
12грудня 2002 року вона була зареєстрована у даному будинку за згодою власника ОСОБА_6 . Таким чином, вважає, що набула право користування житловим приміщенням у зазначеному будинку нарівні з власником будинку.
Рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 13 липня 2011 року шлюб між нею та ОСОБА_6 було розірвано.
Після розірвання шлюбу вона продовжувала проживати в будинку ОСОБА_6 . Проте, останній почав створювати нестерпні умови для проживання, а у березні 2013 року змінив замок на вхідних дверях і перестав пускати ОСОБА_1 у свій дім.
У зв`язку з цим, ОСОБА_1 у листопаді 2015 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про вселення.
Рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 24 лютого 2016 року ОСОБА_1 вселена у будинок АДРЕСА_1 .
Розуміючи, що її позов буде задоволено, ОСОБА_6 15 лютого 2016 року навмисно уклав фіктивну угоду з ОСОБА_3, за якою подарував йому вказаний будинок.
12квітня 2016 року Апеляційним судом Запорізької області скасовано рішення Приморського районного суду та ухвалено нове, яким відмовлено їй у задоволенні позову про вселення, оскільки власник ОСОБА_6 , подарувавши будинок, втратив право власності на нього, а тому і вона втратила право користування цим будинком.
Таким чином, підставою для позбавлення її права користування житловимприміщенням у будинку АДРЕСА_1 є фіктивна угода у формі договору дарування, укладена 15 лютого 2016 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .
Будучи відповідачем по справі за її позовом про вселення, беручи участь у всіх судових засіданнях, ОСОБА_6 зрозумів, що її позов до нього буде задоволений, а тому, з метою перешкодити винесенню рішення, за 9 днів до його винесення уклав фіктивний договір дарування свого будинку ОСОБА_3 .
Той факт, що спірний договір дарування укладався без наміру створення правових наслідків обумовлених цим договором, підтверджується тим, що свій будинок ОСОБА_6 побудував своїми руками для себе і іншого житла він не має.
Родичів, до яких можна виїхати на постійне проживання, ОСОБА_6 не має.
Обдаровуваний ОСОБА_3 після укладення договору дарування ОСОБА_3 ніяких дій на виконання договору не скоював, в будинок не вселявся, речі не завозив, у будинку не проживає, а в жовтні 2016 року анулював реєстрацію свого місця проживання в даному будинку.
На підставі вищезазначеного просила суд визнати недійсним договір дарування будинку АДРЕСА_1, укладений 15 лютого 2016 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, внаслідок його фіктивності.
У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_3, треті особи: Приморська районна державна адміністрація, яка виконує функції органу опіки та піклування, приватний нотаріус Приморського районного нотаріального округу Кузьменко В. П., про визнання договору дарування недійсним.
На обгрунтування позовних вимог зазначила, що у 1997 році вона разом із своєю з матір`ю - ОСОБА_1 вселилася у будинок АДРЕСА_1 в якості члена сім`ї ОСОБА_6 і у липні 1997 року за згодою останнього, як власника будинку, була зареєстрована в цьому житловому приміщенні.
Проживаючи однією сім`ю з власником будинку ОСОБА_6 та з матір`ю - ОСОБА_1, вона набула право користування житлом у даному будинку нарівні з його власником.
У вересні 2002 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 і періодично тимчасово проживала за місцем його проживання в м. Бердянську Запорізької області, однак основне її місце проживання залишалося в АДРЕСА_1, де вона була зареєстрована і де знаходились її речі та меблі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у них з чоловіком народилася дочка - ОСОБА_8, яка також була зареєстрована у зазначеному будинку і тому набула право на проживання у ньому.
У липні 2011 року ОСОБА_6 розірвав шлюб зі ОСОБА_1, а у березні 2013 року змінив замки на вхідних дверях і перестав пускати її з дитиною у свій дім.
З метою уникнути вселення ОСОБА_1 в його будинок, ОСОБА_6 15 лютого 2016 року уклав з ОСОБА_3 фіктивну угоду - договір дарування, за яким подарував ОСОБА_3 свій будинок.
Відповідно до діючого законодавства, перед відчуженням свого будинку за договором дарування ОСОБА_6 був зобов`язаний довести до відома нотаріуса про те, що в його будинку зареєстрована малолітня дитина, яка, як член його сім`ї, має право на користування його житлом, а нотаріус, у зв`язку з відсутністю згоди органу опіки та піклування на відчуження, зобов`язаний був відмовити в посвідченні даної угоди.
Таким чином, в результаті посвідчення угоди дарування, укладеної 15 лютого 2016 року між ОСОБА_6 і ОСОБА_3, були порушені вимоги статті 47 Конституції України, статті 18 Закону України "Про охорону дитинства", що відповідно до статті 228 ЦК України дає всі підстави через суд визнати її такою, що порушує публічний порядок, тобто недійсною.
З урахуванням викладених обставин просила суд визнати договір дарування будинку АДРЕСА_1, укладений 15 лютого 2016 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, недійсним в зв`язку з його нікчемністю і як такий, що порушує публічний порядок.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 30 червня 2017 року відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_6, третя особа - приватний нотаріус Приморського районного нотаріального округу Кузьменко В. П., про визнання договору дарування недійсним, та відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_3, треті особи: Приморська районна державна адміністрація, яка виконує функції органу опіки та піклування, приватний нотаріус Приморського районного нотаріального округу Кузьменко В. П., про визнання договору дарування недійсним.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що ними не доведено належними і допустимими доказами, що укладений ОСОБА_6 договір дарування є фіктивним та порушує права малолітньої доньки ОСОБА_4 .
Не погодившись із цим рішенням, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 подали до суду апеляційні скарги.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 16 січня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення Приморського районного суду Запорізької області від 30 червня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У березні 2018 року від ОСОБА_1 на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Приморського районного суду Запорізької області від 30 червня 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 16 січня 2018 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У червні 2018 року від ОСОБА_4 на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Приморського районного суду Запорізької області від 30 червня 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 16 січня 2018 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.
Касаційні скарги мотивовані тим, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалені рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
02 серпня 2018 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від представника ОСОБА_3 - адвоката Бучакчийського В. С. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник відповідача просить суд у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_4 відмовити, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду Запорізької області від 30 червня 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 16 січня 2018 року та витребувано матеріали цивільної справи.
25 квітня 2018 року матеріали цивільної справи № 326/1281/16-ц надійшли на адресу Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду Запорізької області від 30 червня 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 16 січня 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2018 року касаційне провадження у справі № 326/1281/16-ц зупинено на підставі частини першої статті 251 ЦПК України до залучення у справі правонаступників ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2020 року касаційне провадження у справі № 326/1281/16-ц поновлено.
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що згідно із свідоцтвом про право особистої власності на жилий будинок від 15 квітня 1998 року, виданим на підставі рішення виконкому міської ради народних депутатів від 20 лютого 1998 року № 31, житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, який знаходиться у АДРЕСА_1, належав ОСОБА_6 на праві особистої власності.
Згідно із домовою книгою для прописки громадян, які проживають у будинку АДРЕСА_1, у вказаному будинку зареєстровані: ОСОБА_6 з 22 травня 1996 року, ОСОБА_4 - з 17 липня 1997 року, ОСОБА_1 - з 12 грудня 2002 року, ОСОБА_9 - з 16 вересня 2006 року, ОСОБА_3 - з 06 січня 2016 року.
Рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 13 липня 2011 року, яке набрало законної сили 25 липня 2011 року, розірвано шлюб між ОСОБА_6 і ОСОБА_10, зареєстрований 23 липня 1997 року відділом РАЦС Приморського районного управління юстиції у Запорізькій області (актовий запис № 49).
Рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 26 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 14 травня 2013 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на Ѕ частку житлового будинку по АДРЕСА_1 за безпідставністю з тих мотивів, що будинок є особистою власністю ОСОБА_6
Згідно із договором дарування, посвідченим 15 лютого 2016 року приватним нотаріусом Приморського районного нотаріального округу Запорізької області Кузьменко В. П., зареєстрованим в реєстрі № 92, ОСОБА_6 передав безоплатно у власність ОСОБА_3 житловий будинок АДРЕСА_1 .