Постанова
Іменем України
10 квітня 2020 року
місто Київ
справа № 760/19702/14-ц
провадження № 61-36895св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Київське квартирно-експлуатаційне управління,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 10 грудня 2014 року у складі судді Зінченко С. В. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 13 червня 2018 року у складі суддів: Оніщука М. І., Шебуєва В. А., Немировської О. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У травні 2014 року Київське квартирно-експлуатаційне управління
(далі - ККЕУ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виселення відповідачів із службового житлового приміщення, квартири АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення.
Позивач обґрунтовував позов тим, що квартира АДРЕСА_1 є службовою і була розподілена ОСОБА_1 у зв`язку із проходженням військової служби. 18 березня 2014 року до ККЕУ надійшов лист, за вхідним № 1339, начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних сил України
(далі - ГКЕУ ЗСУ) від 17 березня 2014 року, яким повідомлялось, що у ГКЕУ ЗСУ розглянуто питання щодо правомірності проживання полковника запасу ОСОБА_3 у службовій двокімнатній квартирі АДРЕСА_1 . За результатами розгляду поінформовано, що у зв`язку зі звільненням ОСОБА_3 з військової служби, правові підстави для розгляду питання щодо оформлення йому ордера на службову квартиру НОМЕР_1 за зазначеною адресою відсутні. Також зазначало, що відповідачі утримують квартиру у м. Вінниця, яка їм надана Міністерством оборони України (далі - МОУ) та в подальшому приватизована. Отже, відповідачі займають квартиру без правових підстав та підлягають виселенню.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідачі відзив на позов не надали.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 10 грудня 2014 року позов задоволено, виселено ОСОБА_1, ОСОБА_2 із службового житлового приміщення без надання іншого житлового приміщення.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що у відповідачів згідно з вимогами житлового законодавства України, відсутні будь-які законні підстави для проживання у спірному службовому житловому приміщенні. Оскільки ОСОБА_1 утримує постійну житлову площу у м. Вінниця та є звільненим з лав ЗСУ, оформлення спірної службової житлової площі буде суперечити вимогам чинного законодавства.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 13 червня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, керувався тим, що спірна квартира відноситься до відомчого житлового фонду МОУ і розподілена ОСОБА_1 та його дружині згідно зі списками військовослужбовців та державних службовців щодо надання службових житлових приміщень поточного звільнення гарнізону м. Києва, погодженого МОУ 22 травня 2010 року. При цьому, ордер на вселення відповідачів у службову квартиру не видавався. Як пояснив відповідач у судовому засіданні, він вселився у квартиру самостійно. 05 вересня 2012 року на засіданні житлової комісії гарнізону міста Києва розглянуто питання щодо надання ОСОБА_4 спірної житлової площі. За результатами розгляду цього питання житловою комісією гарнізону міста Києва прийнято рішення про відмову у погодженні надання службового жилого приміщення у зв`язку з ненаданням полковником ОСОБА_5 документів до облікової справи, а також невиконанням вимог частини 2 пункту 3.1, частини 1 пункту 3.9, абзацу 3 пункту 9.8 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей жилих приміщень, затвердженої наказом Міністра оборони України від 30 листопада 2011 року № 737 (далі - Інструкція). Встановивши наведені фактичні обставини справи, оцінивши наявні у справі докази у сукупності та вірно застосувавши норми права, які регулюють виниклі спірні правовідносини сторін, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що у відповідачів, згідно з вимогами житлового законодавства України, відсутні будь-які законні підстави для проживання у спірному службовому житловому приміщенні, оскільки при їх вселенні не було дотримано визначеного законом порядку, тобто відповідачі не набули права на користування службовим житлом відповідно до закону.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у червні 2018 року, ОСОБА_2 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що суди першої та апеляційної інстанції не звернули увагу, що справу розглянуто із порушенням правил виключної територіальної підсудності, справа не підсудна Солом`янському районному суду міста Києва. Також справу у суді апеляційної інстанції розглянуто неповноважним складом суду, оскільки у судовому засіданні 13 червня 2018 року у складі колегії брала участь Українець Л. Д., яка ухвалою апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року відведена від розгляду справи. Суди неправильно застосували положення статті 125 ЖК Української РСР, не звернули увагу, що ОСОБА_6 пропрацював більше 10 років у органі, який надав житло. Суди не надали оцінки протоколу комісії з контролю за розподілом житла у гарнізонах ЗСУ від 30 березня 2010 року, згідно із яким відповідачам надано право на вселення у зазначену квартиру. Неотримання ордера, який є єдиною підставою для вселення у надане службове приміщення, відбулося з вини ККЕУ, який не подав усіх необхідних документів відповідному виконавчому органу. З цього приводу суд апеляційної інстанції також не врахував, що на момент розгляду апеляційної скарги на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебувала справа № 757/37024/15-а за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності ККЕУ, зобов`язання надати до Солом`янської районної у м. Києві документи на оформлення ордера на спірну квартиру.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У наданому відзиві позивач просив касаційну скаргу залишити без задоволення.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX
(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у червні 2018 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені у статті 213 ЦПК України 2004 року, статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи в межах доводів касаційної скарги, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно з актом від 30 квітня 1976 року № 10 спірна квартира виконкомом міської ради депутатів трудящих передана начальнику Квартирно-експлуатаційного управління Червонопрапорного Київського військового округу.
Зазначена спірна квартира відноситься до відомчого житлового фонду МОУ і розподілена ОСОБА_1 та його дружині згідно зі списком військовослужбовців та державних службовців щодо надання службових житлових приміщень поточного звільнення по гарнізону м. Києва, погодженого МОУ 22 травня 2010 року.
Судами встановлено, що ордер на вселення відповідачів у службову квартиру не видавався. Як пояснив відповідач у судовому засіданні, він вселився у квартиру самостійно.
17 липня 2012 року згідно з актом № 139 начальник Головного управління житлового забезпечення ОСОБА_7 передав, а ККЕУ МОУ прийняло квартиру АДРЕСА_1 .
13 листопада 2012 року Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація своїм розпорядженням № 739 "Про включення жилих приміщень до числа службових", на підставі клопотання ГКЕУ ЗСУ від 29 серпня 2012 року включила в число службових жилих приміщень спірну квартиру.
05 вересня 2012 року на засіданні житлової комісії гарнізону міста Києва розглянуто питання щодо надання ОСОБА_4 спірної житлової площі. За результатами розгляду питання житловою комісією гарнізону міста Києва прийнято рішення про відмову у погодженні надання спірної квартири у зв`язку з ненаданням полковником ОСОБА_5 документів до облікової справи.
18 березня 2014 року до ККЕУ надійшов лист начальника ГКЕУ ЗСУ, яким повідомлялося, що у ГКЕУ ЗСУ розглянуто питання щодо правомірності проживання полковника запасу ОСОБА_3 у службовій двокімнатній квартирі АДРЕСА_1 . За результатами розгляду поінформовано, що у зв`язку зі звільненням ОСОБА_3 з військової служби відсутні правові підстави для розгляду питання щодо оформлення йому ордера на службову квартиру.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина перша статті 3 ЦПК України 2004 року).
Відповідно до вимог статті 47 Конституції України держава гарантує кожному право на житло. Ніхто не може бути позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
За правилом статті 121 ЖК Української РСР порядок надання службових жилих приміщень установлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації.
Згідно із статтею 122 ЖК Української РСР на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення.