1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



Постанова

Іменем України

10 квітня 2020 року

місто Київ

справа № 750/5028/15-ц

провадження № 61-36548св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",

третя особа - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 грудня 2017 року у складі судді Логвіної Т. В. та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 05 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Лакізи Г. П., Онищенко О. І., Скрипки А. А.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк", банк) про захист прав споживачів та розірвання договору про надання споживчого кредиту від 10 липня 2007 року №11180732000, а також про визнання договору недійсним.

Позивач обґрунтовував позов тим, що договір про надання споживчого кредиту від 10 липня 2007 року № 11180732000 укладений між сторонами з порушенням статей 3, 8 Конституції України, статті 3 ЦК України щодо свободи договору, справедливості, добросовісності та розумності, з порушенням статей 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів" щодо заборони включення у текст договору споживчого кредитування несправедливих умов, ознакою та наслідком яких став істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Вважає, що основні умови спірного договору не ґрунтуються на вимогах національного законодавства щодо гарантування права людини мирно володіти своїм майном, а також порушують права позичальника як споживача банківських послуг, який є слабшим суб`єктом зазначених економічних відносин. Опрацювання проєктів договору безпосередньо банком та включення до нього жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги є обумовленим лише власним розсудом виконавця, є доказом перебування позивача у нерівному становищі та порушення відповідачем принципу свободи договору з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності і розумності.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 грудня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ "УкрСиббанк" про визнання правочинів недійсними відмовлено.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції керувався тим, що ОСОБА_1 отримав грошові кошти за договором, своїм правом на відкликання згоди на укладення договору протягом чотирнадцяти календарних днів не скористався, з будь-якими заявами про надання додаткової інформації або роз`яснення окремих положень договору не звертався та надаліздійснював платежі на виконання умов укладеного кредитного договору. Позивач підписав кредитний договір, додаток № 1 до нього, що свідчить про його обізнаність про умови кредитування, а також про вартість кредиту та інші супутні послуги і тарифи. Намір позивача був реально спрямований на отримання банківського кредиту в іноземній валюті у розмірі 105 000, 00 дол. США під заставу нерухомого майна та фінансову поруку, його волевиявлення було вільним і спрямованим на отримання кредитних коштів. Будь-які застереження до кредитного договору позивач під час його укладення не зазначав.

Під час підписання кредитного договору дотримані усі вимоги чинного законодавства: досягнуто згоди з усіх істотних умов договору щодо мети, суми і строку кредиту; умов і порядку його видачі та погашення; видів (способів) забезпечення зобов`язання позичальника; відсоткових ставок; порядку плати за кредит; порядку зміни та припинення дії договору; відповідальності сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Також суд першої інстанції зробив висновок, що умови кредитного договору доступно та зрозуміло передбачають розмір кредиту; строки його повернення; відсотки за користування кредитом; розмір комісії за відкриття позичкового рахунку; розмір щомісячного платежу та графік погашення кредиту; передбачена можливість дострокового погашення кредиту; відповідальність сторін за порушення умов кредитного договору та його забезпечення, а тому такі умови банку цілком узгоджуються із вимогами чинного законодавства. Суд також зазначив, що позивач був ознайомлений з умовами кредитування, зокрема щодо можливої суми кредиту, строку, на який кредит може бути одержаний, мети, для якої кредит може бути використаний, форми та видів його забезпечення тощо, а також із орієнтованою сукупною вартістю кредиту, відомостей щодо процентної ставки, комісії за надання та обслуговування кредиту, мінімальної щомісячної суми платежу та строку кредитування, про що свідчить його підпис. На момент підписання договору позивач був вільним у виборі валюти кредитування. Таким чином, укладаючи кредитний договір, позивач розумів, що існує ризик, пов`язаний зі зміною валютного курсу, і він свідомо його прийняв, зважаючи на меншу відсоткову ставку за кредитом в доларах США, ніж у гривнях.

Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 05 квітня 2018 року рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 грудня 2017 року скасовано у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди від 28 липня 2010 року № 4 до договору про надання споживчого кредиту від 10 липня 2007 року № 11180732000, укладеного між сторонами, задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 у зазначеній частині. Визнано недійсною додаткову угоду від 28 липня 2010 року № 4 до договору про надання споживчого кредиту від 10 липня 2007 року № 11180732000, укладеного між сторонами. В іншій частині рішення залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, керувався тим, що згідно з висновком експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 14 листопада 2016 року № 13097/13098/16-32, підписи від імені ОСОБА_1 у графі "Позичальник в особі представника _ (підпис/М.П.) та в графі "Позичальник ОСОБА_1 _ (підпис/М.П.)" у додатковій угоді від 28 липня 2010 року № 4 до договору про надання споживчого кредиту від 10 липня 2007 року № 11180732000 виконані не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 . Оскільки у заяві про зміну предмета позову ОСОБА_1 оспорювалася справжність його підпису у додатковій угоді від 28 липня 2010 року № 4 та заявлено вимогу й щодо визнання недійсною додаткової угоди від 28 липня 2010 року № 4, і заявлені вимоги у зазначеній частині знайшли своє підтвердження у висновку експертів, наявні підстави для визнання цієї додаткової угоди недійсною, оскільки волевиявлення учасника правочину за відсутності його підпису не можна вважати вільним та таким, що відповідає його волі, особливо за умови заперечення учасником правочину факту укладання цього правочину.

В іншій частині суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, зокрема, з тих підстав, що на час укладення кредитного договору в ньому відображені відомості про реальну процентну ставку за кредитом.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у червні 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції у нескасованій частині та рішення суду апеляційної інстанції у частині відмови у позові й ухвалити нове рішення.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу, що основні засади дотримання банками захисту прав споживачів під час укладення договорів про надання споживчих кредитів, зокрема, обов`язки банків, визначаються Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженими постановою Правління НБУ від 10 травня 2007 року № 168 (далі - Правила). Пунктом 3.8 цих Правил передбачено, що у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов`язані під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов`язань за кредитним договором несе споживач; надати інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов`язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов`язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним. Таким чином, включення в кредитний договір істотних умов, передбачених пунктом 3.8 Правил, на переконання ОСОБА_1, є обов`язком банку, а відсутність таких умов у кредитному договорі була підставою для відмови у позові саме з тих підстав, що договір є неукладеним.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX

(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у червні 2018 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.

За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до якої судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи в межах доводів касаційної скарги, за результатами чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 10 липня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк"

(далі - АКІБ "УкрСиббанк", банк), правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11180732000.

Згідно з пунктом 1.1 кредитного договору банк надав позивачу кредит (грошові кошти) в іноземній валюті у сумі 105 000, 00 дол. США, а позивач взяв на себе зобов`язання повернути кредит в іноземній валюті та сплатити плату за кредит в порядку та на умовах, визначених цим договором, не пізніше 07 липня 2028 року.

Додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту від 10 липня 2007 року № 11180732000 визначено графік погашення кредиту.

02 серпня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №11180732000-1 до договору про надання споживчого кредиту, якою змінено додаток № 1 до договору про надання споживчого кредиту від 10 липня 2007 року № 11180732000 і викладено його у новій редакції.


................
Перейти до повного тексту