ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 501/2247/16-ц
провадження № 61-15507св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 15 травня 2017 року, ухвалене у складі судді Максимович Г. В., та постанову апеляційного суду Одеської області від 10 січня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Черевка П. М., Громіка Р.Д., Драгомерецького М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 19 липня 1996 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_2, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 дочка ОСОБА_4 . Позивач вказує на те, що вони з відповідачем не підтримують шлюбно-сімейних стосунків, не ведуть спільне господарство, між ними відсутнє взаємопорозуміння та бажання зберегти сім`ю. З урахуванням викладеного позивач просив про задоволення позову.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 16 листопада 2016 року надано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк для примирення до 14 травня 2017 року і зупинено провадження у справі.
Заочним рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 15 травня 2017 року позов задоволено.
Розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 19 липня 1996 року, актовий запис № 491, зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану виконавчого комітету Київської районної Ради народних депутатів у м. Одеса.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що сторони не проживають разом однією сім`єю, не введуть спільне господарство та не підтримують шлюбно-сімейних стосунків.
Постановою апеляційного суду Одеської області від 10 січня 2018 року заочне рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 15 травня 2017 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічно і повно з`ясованих обставин справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У лютому 2018 року ОСОБА_2 подала до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила заочне рішення Іллічівського районного суду Одеської області від 15 травня 2017 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 10 січня 2018 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права.
Заявник зазначає, що суди попередніх інстанцій розглянули справу за її відсутності, не повідомивши належним чином про дату, час і місце судового засідання, чим обмежили у можливості реалізувати процесуальні права і порушили принципи рівності сторін і змагальності.
На думку заявника, вказане призвело до неправильного вирішення справи, тому просила про задоволення касаційної скарги.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 6 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що сторони з 19 липня 1996 року перебувають у шлюбі, у якому народилися син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Сторони не ведуть спільне господарство і не підтримують шлюбно-сімейних відносин.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460 IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 5 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у тій же редакції).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 110 Сімейного кодексу України (далі - СК України) позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.
Статтею 111 СК України передбачено, що суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.