ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 347/2425/15
провадження № 61-33688св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки і піклування Косівської районної державної адміністрації; Орган опіки і піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25 квітня 2017 року, ухвалене у складі судді Крилюк М. І., та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 серпня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Максюти І. О., Пнівчук О. В., Мелінишин Г. П.,
ВСТАНОВИВ :
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та поділ майна подружжя.
Ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25 квітня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та позовні вимоги про поділ майна подружжя роз`єднано в різні провадження.
Позовні вимоги про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини обґрунтовані тим, що сторони разом проживали з 2004 року спочатку без реєстрації шлюбу, а з 9 листопада 2007 року - у шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_3 З 2008 року відносини у сім`ї стали погіршуватись, а у липні 2015 року позивач змушена була повернутись проживати до батьків.
Посилаючись на те, що шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, а збереження сім`ї неможливе, оскільки суперечить її інтересам, позивач просила розірвати шлюб, зареєстрований 9 листопада 2007 року між нею та ОСОБА_2 у відділі реєстрації актів цивільного стану Косівського районного управління юстиції Івано-Франківської області, актовий запис № 162.
Також ОСОБА_1 просила суд визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 разом з нею, оскільки відповідач не дозволив їй забрати сина та забороняє з ним спілкуватись, налаштовуючи його проти матері.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 серпня 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Шлюб, зареєстрований 9 листопада 2007 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 у відділі реєстрації актів цивільного стану Косівського районного управління юстиції Івано-Франківської області, актовий запис № 162, розірвано.
Місце проживання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, визначено разом з батьком ОСОБА_2 .
Задовольняючи позовні вимоги в частині розірвання шлюбу, суд виходив із того, що сторони не проживають разом, шлюбні відносини між ними припиненні і збереження шлюбу не відповідає їхнім інтересам.
У частині визначення місця проживання дитини рішення суду мотивоване тим, що проживання неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з батьком відповідатиме максимальному забезпеченню його інтересів. При цьому суд урахував думку дитини щодо її проживання саме із батьком, прихильне ставлення дитини до батька та забезпечення батьком необхідних умов для проживання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просить рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 серпня 2017 року в частині визначення місця проживання неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з ОСОБА_2 скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги та визначити місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з матір`ю.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовної вимоги про визначення місця проживання дитини ухваленні з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
Зокрема, заявник указує на те, що висновок судів попередніх інстанцій про доцільність проживання дитини з батьком за відсутності виключних обставин, коли дитина може бути розлучена зі своєю матір`ю, суперечить принципу 6 Декларації прав дитини Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року.
Також ОСОБА_1 зазначає, що рішення суду суперечить висновку комісії з питань захисту прав дитини Косівської районної державної адміністрації від 6 серпня 2015 року № 36/08-15 та рішенню органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 08 квітня 2016 року № 24, у яких йдеться про недоцільність визначення місця проживання ОСОБА_3 разом із батьком.
Посилаючись на викладені обставини, просить касаційну скаргу задовольнити.
Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 25 квітня 2017 року та ухвала апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 серпня 2017 року в частині позовних вимог про розірвання шлюбу не оскаржується, тому відповідно до положень частини першої статті 400 ЦПК України у касаційному порядку не переглядається.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У 2018 році справу передано до Верховного Суду.
Заперечення на касаційну скаргу не надходило.
Встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи
Судами встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 9 листопада 2007 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_2, батьками якого є сторони у справі.
З липня 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживають окремо. Сторони працевлаштовані, мають стабільний дохід, за місцем роботи та проживання характеризуються позитивно. Ні позивач, ні відповідач на обліку у нарколога та психотерапевта не перебувають.
Згідно із довідкою виконавчого комітету Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області від 23 липня 2015 року № 2267 ОСОБА_1 зареєстрована і фактично проживає у АДРЕСА_1 . Разом з нею зареєстровані її син ОСОБА_3, батьки позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і її брат ОСОБА_6
31 липня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до комісії з питань захисту прав дітей Косівської районної державної адміністрації Івано-Франківської області із клопотанням надати висновок про можливість проживання малолітнього ОСОБА_3 разом із нею за вказаною адресою.
Відповідно до висновку від 6 серпня 2015 року № 36/08-15 комісія з питань захисту прав дітей Косівської районної державної адміністрації Івано-Франківської області вирішила, що проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, з матір`ю ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 є можливим.
За результатами обстеження умов проживання батьків дитини ОСОБА_3 у АДРЕСА_2 (місце проживання діда дитини, батька відповідача) та по АДРЕСА_1 (місце проживання позивача), відображеними у відповідних актах від 1 лютого 2016 року та від 3 лютого 2016 року, встановлено, що умови для проживання дитини, її розвитку та навчання за вказаними адресами є задовільними.
Також установлено, що дитина ОСОБА_3 проживає разом з батьком ОСОБА_2 у АДРЕСА_3, де створені задовільні умови проживання. Дитина має окрему кімнату, все необхідне для навчання і відпочинку.
З акта обстеження житлово-побутових умов сім`ї ОСОБА_3 від 1 березня 2016 року, складеного соціальним педагогом ОСОБА_7 спільно з класним керівником ОСОБА_8 у присутності батька ОСОБА_2, суди встановили, що умови проживання дитини у АДРЕСА_3, задовільні. Дитина має все необхідне для навчання та відпочинку.
1 березня 2016 року шкільним психологом ОСОБА_9 у присутності батьків, соціального педагога та директора школи проведено психологічне обстеження та індивідуальну бесіду з ОСОБА_3, за результатами яких встановлено, що дитина більш схильна до проживання із батьком, про що складено відповідну довідку.
Відповідно до наданої Івано-Франківською загальноосвітньою школою-садком І ступеня № 6 Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області (далі - Івано-Франківська ЗОШС І ступеня № 6) інформації від 9 березня 2016 року № 17 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, є учнем 2-Б класу та навчається у школі з 1 вересня 2014 року.
Із інформації про участь батьків у вихованні ОСОБА_3, отриманої з Івано-Франківської ЗОШС І ступеня № 6, суди встановили, що мати дитини з першого класу брала активну участь у житті школи, цікавилася навчанням сина, завжди відгукувалась на звернення батьківського комітету щодо організації свят, навчальних екскурсій, прибирання класної кімнати, тоді як батько за час навчання хлопчика у першому класі жодного разу в школі не був, почав відвідувати батьківські збори та цікавитися навчанням сина у другому класі разом із дружиною.
Також установлено, що з 26 вересня 2014 року ОСОБА_3 відвідує заняття в технічній студії "Винахідник", з 25 жовтня 2014 року відвідує басейн для проведення занять з плавання, а з 10 вересня 2015 року - секцію з міні-футболу дитячо-юнацької спортивної школи "Ураган". Вказані заняття ОСОБА_3 відвідує разом з батьком, що підтверджується відповідними довідками.
Згідно з протоколом індивідуального діагностичного обстеження від 16 березня 2017 року, складеним практичним дитячим психологом Волощук І. Р. у присутності батька дитина почуває себе вільно, спокійно, комфортно. Загальний психологічний стан дитини визначається як позитивний, врівноважений та впорядкований. Дитина почувається як активна, самостійна, самосвідома особистість. За результатами обстеження жодного психологічного тиску на дитину з боку батька не виявлено, а також насильницького нав`язування думок щодо сприйняття матері.
З виписки з медичної амбулаторної карти дитини Івано-Франківської міської центральної клінічної лікарні від 22 березня 2016 року суди встановили, що ОСОБА_3 перебуває на обліку в дитячій поліклініці з часу народження, на прийом до лікаря з дитиною приходить батько, рекомендації лікаря виконує (а.с. 152, 152-зворот, том 1).
23 березня 2016 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини, яка виконує функції органу опіки та піклування, комісією прийнято рішення рекомендувати виконавчому комітету Івано-Франківської міської ради надати Косівському районному суду Івано-Франківської області висновок про недоцільність проживання малолітнього ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_2 та про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_1 .
З пояснень дитини судами встановлено, що ОСОБА_3 більш прихильний до батька, ніж до матері та бажає проживати разом з батьком за своїм постійним місцем проживання.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.