ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 335/9435/17
провадження № 61-10630св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1,
відповідач - Міністерство оборони України,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Запорізької області від 17 січня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Полякова О. З., Крилової О. В., Трофимової Д. А,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивував тим, що у період з 30 квітня 1985 року до 5 листопада 1986 року він проходив військову службу у Демократичній Республіці Афганістан. Під час виконання службових обов`язків отримав вогнепальні осколкові поранення голови, правої ноги, наслідком яких стали рубці шкіри у зазначених анатомічних областях, що в подальшому призвело до розвитку стійких залишкових явищ перенесеної закритої черепно-мозкової травми. Рішенням МСЕК йому встановлено 3 групу інвалідності.
Зазначав, що його постійно турбують головні болі, які посилюються при фізичному навантаженні, часто виникає запаморочення, похитування при ходінні, погіршення пам`яті, зниження слуху, працездатності, порушення сну, нудота, загальний озноб, слабкість, оніміння язика, губ, кінцівок, біль у хребті, дискомфорт в області серця, біль у колінних суглобах.
Внаслідок отриманих захворювань він позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, відчуває біль, психологічний дискомфорт, багато коштів витрачає на лікування, тому вважає, що йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює у 240 000 грн.
З урахуванням викладеного позивач просив стягнути з Міністерства оборони України на його користь 240 000 грн у відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2017 року позов задоволено частково.
Стягнено з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 30 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що отримані позивачем захворювання та інвалідність пов`язані з проходженням військової служби, тому заподіяну моральну шкоду повинне відшкодувати Міністерство оборони України як центральний орган виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. Розмір відшкодування суд визначив з урахуванням тривалості, характеру та глибини страждань позивача, ступеню втрати ним працездатності внаслідок отриманої під час проходження військової служби травми.
Постановою апеляційного суду Запорізької області від 17 січня 2018 року рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2017 року скасовано з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд вказував на те, що позивач отримав ушкодження здоров`я під час проходження військової служби в Демократичній Республіці Афганістан в період з 30 квітня 1985 року до 5 листопада 1986 року, тобто до набрання чинності Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та положеннями цивільного законодавства, що регулюють правовідносини з відшкодування моральної шкоди, тому позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що не ґрунтуються на законі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У лютому 2018 року ОСОБА_1 подав до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив постанову апеляційного суду Запорізької області від 17 січня 2018 року скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судове рішення є незаконним та необґрунтованим, постановлене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Апеляційний суд не встановив фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, зокрема, судом залишено поза увагою те, що під час проходження військової служби у Демократичній Республіці Афганістан він отримав численні захворювання, які його турбують і по сьогодні, що завдає моральної шкоди. Вирішуючи справу, суд апеляційної інстанції не врахував глибину його фізичних і моральних страждань, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у життєвих та виробничих стосунках.
Заявник також вказував на залишення поза увагою суду правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 21 жовтня 2014 року у справі № 6-86гс16.
Посилаючись на зазначене, а також на положення статей 23, 1167 ЦК України, просив про задоволення касаційної скарги.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 3 березня 2018 року відкрито касаційне провадження.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в лавах Збройних Сил СРСР у період з 8 листопада 1984 року до 5 листопада 1986 року та приймав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан з 30 квітня 1985 року до 5 листопада 1986 року.
З довідки до акта огляду МСЕК серії АВ № 0823107 від 25 лютого 2017 року суди встановили, що ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності, при цьому зазначено, що поранення (контузія) та захворювання пов`язані з проходженням військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.
Також суди встановили, що внаслідок травм у позивача розвинулися хвороби і його стан здоров`я погіршився.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460 IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 5 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у тій же редакції).