1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


14 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 758/12397/15-ц

провадження № 61-15424св18


Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,


учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь",


провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою його представником ОСОБА_2, на рішення Подільського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2017 року, ухвалене у складі судді Ларіонової Н. М., та постанову Апеляційного суду міста Києва від 24 січня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Мараєвої Н. Є., Андрієнко А. М., Заришняк Г. М.,


ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (далі - ПАТ "Банк "Київська Русь") про припинення зобов`язань за кредитним договором.


Позов мотивував тим, що 25 лютого 2008 року між ним та ПАТ "Банк "Київська Русь" укладений кредитний договір № 7146-45.1/8-2, за умовами якого банк надав йому кредит у розмірі 8 500 000 грн зі сплатою 17% річних та з кінцевим терміном повернення 23 лютого 2009 року. Кредитні кошти надані йому для придбання восьми земельних ділянок у м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області для житлової забудови, які у подальшому ним придбані та передані в іпотеку банку.


Позивач вказував, що внаслідок фінансової кризи будівельна компанія будівництво житлових будівників не розпочала, а земельні ділянки значно впали у ціні, що унеможливило повернення кредиту.


У листопаді 2011 року до нього звернувся працівник ПАТ "Банк "Київська Русь" - ОСОБА_3 з пропозицією врегулювання існуючої заборгованості та 24 листопада 2011 року між ним та банком підписано протокол про врегулювання заборгованості за кредитним договором, а згодом він надав згоду відповідачу на реалізацію земельних ділянок, що знаходилися в іпотеці ПАТ "Банк "Київська Русь".


28 грудня 2012 року між ним та відповідачем укладений ще один протокол про врегулювання заборгованості, умови якого він виконав належним чином, а саме: надав представнику відповідача довіреність, згідно якої останній мав право подавати документи на виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки, що є предметом іпотеки, передав представнику відповідача оригінали договорів купівлі-продажу земельних ділянок та з дозволу ПАТ "Банк "Київська Русь" і у присутності їх представника уклав договори купівлі-продажу земельних ділянок за ринковою ціною, грошові кошти за якими отримав представник відповідача ОСОБА_3 .


Посилався на те, що відповідач відмовляється виконувати взяті на себе зобов`язання за протоколом про врегулювання заборгованості від 28 грудня 2012 року - не бажає припинити вимоги вимагати у позивача виконання зобов`язань за кредитним договором № 7146-45.1/8-2 від 25 лютого 2008 року і не надає необхідні документи, що засвідчують припинення вимог.


Крім того, також посилався на те, що вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 грудня 2014 року ОСОБА_3, який працював на посаді начальника Управління забезпечення функціонування майнових активів та реалізації заставного майна Департаменту по роботі з проблемними активами ПАТ "Банк "Київська Русь", визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, що свідчить про умисне ухилення службових осіб ПАТ "Банк "Київська Русь" від виконання умов протоколів про врегулювання заборгованості від 24 листопада 2011 року та 28 грудня 2012 р.


З урахуванням викладеного позивач просив визнати зобов`язань за кредитним договором № 7146-45.1/8-2 від 25 лютого 2008 року припиненими.


Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття


Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.


Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з пункту 2.1 кредитного договору, відповідно до якого сторони погодили, що позичальник зобов`язаний повернути кредит, отриманий згідно з цим договором, та сплатити проценти за його користування шляхом внесення готівки в касу кредитодавця або безготівковим перерахуванням з власного рахунку.


Встановивши, що матеріали справи не містять доказів внесення позивачем коштів за кредитним договором через касу банку або безготівковий перерахунок з власного рахунку позивача, а також відсутні докази визнання банком факту припинення зобов`язань, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.


Постановою Апеляційного суду міста Києва від 24 січня 2008 року рішення Подільського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2017 року залишено без змін.


Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічно і повно з`ясованих обставин справи.


Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала


У березні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив рішення Подільського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 24 січня 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення є незаконними та необґрунтованими, постановлені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.


Суди попередніх інстанцій не встановили фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, не надали належної оцінки зібраним у справі доказам, зокрема, протоколам про врегулювання існуючої заборгованості від 24 листопада 2011 року та від 12 грудня 2012 року, що, на думку заявника, призвело до неправильного вирішення справи.


Також вказував про неврахування судами положень статей 600, 627, 629, 638 ЦК України, чим порушили принцип рівності сторін в укладенні договору.


Відзив на касаційну скаргу не надходив.


Провадження у суді касаційної інстанції


Ухвалою Верховного Суду від 6 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження.


Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи


Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 25 лютого 2008 року між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 7146-45.1/8-2, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 8 500 000 грн зі сплатою 17% річних з кінцевим терміном повернення 23 лютого 2009 року.


Вказані кредитні кошти ОСОБА_1 використані для придбання восьми земельних ділянок у м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області для житлової забудови.


У подальшому в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 придбані земельні ділянки передав в іпотеку ПАТ "Банк "Київська Русь".


Також судами встановлено, що, у порушення умов кредитного договору, ОСОБА_1 зобов`язання не виконував, у зв`язку з чим 24 листопада 2011 року та 28 грудня 2012 року між ПАТ "Банк "Київська Русь" в особі голови правління ОСОБА_4. та ОСОБА_1 підписано протокол про врегулювання заборгованості за кредитним договором № 7146-45.1/8-2 від 25 лютого 2008 року за рахунок предмета іпотеки.

На виконання вказаних протоколів ОСОБА_1 видав довіреність на представника банку - ОСОБА_3, якою уповноважив останнього представляти його інтереси як власника земельних ділянок в будь-яких установах, підприємствах та організаціях, незалежно від їх підпорядкування, форми власності, місцезнаходження, в тому числі ті в органах влади, нотаріату, Бюро технічної інвентаризації, комунальних службах, органах земельних ресурсів, органах земельного кадастру, органах державного архітектурно-будівельного контролю та інших реєструючих органах.


Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 грудня 2014 року ОСОБА_3, який працював на посаді начальника Управління забезпечення функціонування майнових активів та реалізації заставного майна Департаменту по боті з проблемними активами ПАТ "Банк "Київська Русь", визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України (заволодіння майном шляхом обману (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах).


З вироку суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_3 скористався довірою ОСОБА_1 та отримав від останнього грошові кошти від продажу предмета іпотеки - земельних ділянок, нібито для передачі коштів в банк на погашення кредитної заборгованості. Також вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_3, не будучи уповноваженою особою ПАТ "Банк "Київська Русь" на отримання коштів, ввів позичальника ОСОБА_1 в оману та у період з 28 грудня 2012 року до 12 липня 2013 року заволодів належними грошовими коштами в особливо великих розмірах в сумі 1 732 002 грн.


................
Перейти до повного тексту