Постанова
Іменем України
15 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 617/725/18
провадження № 61-19038св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Державна казначейська служба України, Міністерство фінансів України, Головне управління Національної поліції в Харківській області, Прокуратура Харківської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги: Головного управління Національної поліції в Харківській області, Прокуратури Харківської області, ОСОБА_1 на рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 18 липня 2019 року у складі судді Глоби М. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенка І. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Міністерства фінансів України, Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - ГУНП в Харківській області), Прокуратури Харківської області про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів досудового розслідування та прокуратури.
Позовна заява мотивована тим, що вироком Вовчанського районного суду Харківської області від 15 січня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 28 травня 2015 року вона визнана невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 191 КК України.
Посилалася на те, що у ході досудового розслідування працівниками міліції порушувались її процесуальні права, гарантовані їй КПК України та Конституцією України. Вона зазнала моральної шкоди, яка полягає у психологічних стражданнях, перебування у стані безперервного нервового стресу, оскільки звинувачувалась в злочині, якого ніколи не скоювала.
При цьому вказувала, що вона звинувачувалася у розтраті товарів, які їй були ввірені та перебували у її віданні, а тому 10 липня 2013 року її було звільнено з роботи та до вересня 2015 року не змогла ніде працевлаштуватися, оскільки місто Вовчанськ - невеличкий населений пункт та чутки про скоєний нею з корисливих мотивів кримінальний злочин швидко поширились між роботодавцями та його мешканцями. Їй всюди відмовляли в працевлаштуванні, що призвело до позбавлення її нормального і достойного життя, реалізації її звичок і бажань. Весь цей час їй доводилося жити за рахунок своїх дітей.
Зазначала, що відповідно до мінімального розміру заробітної плати на час розгляду справи з розрахунку 3 723 грн за 22 місяці 4 дні перебування під слідством та судом їй підлягає відшкодуванню моральна шкода у розмірі 82 386 грн.
Крім того, у зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності з 10 липня 2013 року по 10 вересня 2015 року вона знаходилася без роботи та їй заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 96 798 грн (26*3723 грн).
Моральну шкоду, спричинену неправомірними діями працівників органу досудового слідства та прокуратури оцінювала в розмірі 800 000 грн.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з Державного Казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку на її користь 96 078 грн матеріальної шкоди та 882 386 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 18 липня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто із Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення районного суду мотивовано тим, що під час розгляду справи встановлено, що позивач з 10 липня 2013 року не перебувала у трудових відносинах із СПДФО ОСОБА_2, відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені 24 липня 2013 року, а повідомлена про підозру була 31 березня 2014 року, отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що позивач втратила заробіток та інші грошові доходи саме внаслідок притягнення її до кримінальної відповідальності. При цьому районний суд вважав, що позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження спроб позивача у працевлаштуванні або зверненні для взяття на облік у територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері зайнятості населення та трудової міграції як безробітної.
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, районний суд зазначив, що не погоджується з періодом визначеним позивачем та вважає, що період перебування під слідством та судом має бути обрахований за час, починаючи з моменту вручення позивачу письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - 31 березня 2014 року до набрання виправдувальним вироком законної сили - 28 травня 2015 року, що становить 13 місяців 28 днів. Отже, суд вважав, що мінімальний розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача становить 58 018,08 грн (13 міс. х 4 173 грн. = 54 249 грн.; 4 173 грн / 31 день = 134,61 грн за день х 28 днів = 3 769,08 грн; 54 249 грн + 3 769,08 грн = 58 018,08 грн).
Крім того, суд першої інстанції, враховуючи ступінь та глибину душевних страждань позивача, істотність вимушених змін у її житті, характер моральних страждань, вимоги розумності та справедливості, визначив розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, в сумі 100 000 грн.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1, ГУНП в Харківській області, прокуратури Харківської області залишено без задоволення.
Рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 18 липня 2019 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що виходячи з мінімальної заробітної плати на час розгляду справи судом у сумі 4 173 грн, районним судом обґрунтовано розраховано мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 58 018,08 грн, який у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом.
При цьому апеляційний суд погодився з висновками районного суду стягнення 100 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ГУНП в Харківській області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У касаційній скарзі Прокуратура Харківської області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 18 липня 2019 року в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди, зменшивши розмір відшкодування до 58 018,18 грн, скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в частині відшкодування шкоди у розмірі 800 000 грн.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У жовтні 2019 року касаційна скарга ГУНП в Харківській області надійшла до Верховного Суду.
У листопаді 2019 року касаційна скарга Прокуратури Харківської області надійшла до Верховного Суду.
У січні 2020 року уточнена касаційна скарга Прокуратури Харківської області надійшла до Верховного Суду.
У листопаді 2019 року касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Верховного Суду.
У грудні 2019 року уточнена касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою судді Верховного Суду Кривцової Г. В. від 26 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою судді Верховного Суду Кривцової Г. В. від 09 грудня 2019 року прийнято до провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 .
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 лютого 2020 року справу передано судді-доповідачеві Лідовцю Р. А.
Ухвалою судді Верховного Суду Лідовця Р. А. від 04 березня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою прокуратури Харківської області.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 березня 2020 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ГУНП в Харківській області мотивована тим, що судами безпідставно не враховано доводи, що Головне управління Національної поліції в Харківській області є неналежним відповідачем у справі, оскільки досудове розслідування проводилося працівниками слідчого відділу Вовчанського райвідділу ГУ МВС України в Харківській області. При цьому зазначає, що співробітниками ГУНП в Харківській області досудове розслідування щодо позивачки не здійснювалося, з огляду на те, що ГУНП в Харківській області на час досудового розслідування створено не було.
Вважає висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для відшкодування моральної шкоди необґрунтованими.
Касаційна скарга Прокуратури Харківської області мотивована тим, що судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що позивачці не було обрано запобіжного заходу, арешт на її майно не накладався, інших обмежувальних заходів не застосовувалося. При цьому позивач не надала доказів щодо порушення її прав під час здійснення досудового розслідування.
Вважає, що оскаржувані рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, оскільки висновки судів про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди у розмірі, що вдвічі перевищує встановлений законом розмір, є необґрунтованими.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що висновки апеляційного суду про відсутність доказів щодо порушення її прав під час здійснення досудового розслідування є необґрунтованими, оскільки виправдувальний вирок щодо неї є беззаперечним доказом порушенням її прав.
Вважає, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення на її користь моральної шкоди у розмірі 800 000 грн.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У грудні 2019 року Міністерство фінансів України подало відзив на касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області, у якому зазначило, що підтримує касаційну скаргу та вважає, що судами ухвалено незаконні та необґрунтовані рішення, які підлягають скасуванню.
У січні 2020 року ГУНП в Харківській області подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому зазначило, що касаційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
При цьому стверджує, що правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 немає, оскільки позивачем не надано жодного доказу на підтвердження завдання їй будь-якої шкоди діями ГУНП в Харківській області.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 21 травня 2013 року по 10 липня 2013 року ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах із СПДФО ОСОБА_2 .
Відомості про вчинення кримінального правопорушення за частиною першою статті 191 КК України внесені слідчим Вовчанського РВ ГУ МВС України в Харківській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 липня 2013 року за № 12013220260000724.
31 березня 2014 року слідчим СВ Вовчанського РВ ГУМВС України в Харківській області за погодженням з прокурором прокуратури Вовчанського району Харківської області повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 191 КК України. В цей же день обвинувальний акт відносно позивача направлений для розгляду до Вовчанського районного суду (том 1, а. с. 20-26).
Вироком Вовчанського районного суду від 15 січня 2015 року ОСОБА_1 визнана невинуватою і виправдана у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 191 КК України (том 1, а. с. 14-15).
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 28 травня 2015 року вирок Вовчанського районного суду від 15 січня 2015 року залишено без змін (том 1, а. с. 16-19).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ГУНП в Харківській області задоволенню не підлягає.
Касаційна скарга Прокуратури Харківської області задоволенню не підлягає.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.