ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 376/684/17
провадження № 61-1784св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області,
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державна судова адміністрація України,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Державної судової адміністрації України на рішення Сквирського районного суду Київської області від 27 квітня 2017 року, ухвалене у складі судді Віговського С. І., та ухвалу апеляційного суду Київської області від 10 жовтня 2017 року, постановлене колегією у складі суддів: Фінагєєва В. О., Лівінського С. В., Сержанюка А. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області (далі - ТУ ДСА України в Київській області) звернулося з позовом до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державна судова адміністрація України (далі - ДСА України), про стягнення 7 308 грн, виплачених відповідачу з порушенням вимог закону.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VIII від 28 грудня 2014 року встановлено, що у 2015 році максимальний місячний розмір суддівської винагороди обмежується 7 розмірами мінімальної заробітної плати, а при скороченні чисельності працівників - 10 розмірами мінімальної заробітної плати. Вказаним Законом внесено зміни до частини шостої статті 149 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а саме доповнено її абзацом другим такого змісту: "Загальна чисельність працівників апаратів судів не може перевищувати величину, визначену із розрахунку 3,7 посади працівників на одну посаду судді, виходячи із загальної кількості посад в цілому у місцевих та апеляційних судах".
Листом ДСА України від 15 січня 2015 року повідомлено, що у разі скорочення чисельності працівників суду у межах, необхідних для належного організаційного забезпечення суду, суддів та судового процесу, з урахуванням бюджетних асигнувань на оплату праці, розмір заробітної плати та суддівської винагороди після проведення такого скорочення обмежується 10 розмірами мінімальної заробітної плати.
На підставі наказу начальника ТУ ДСА України в Київській області від 2 лютого 2015 року територіальним управлінням проведено скорочення штатних одиниць працівників місцевих загальних судів Київської області. Водночас, у Законі не було передбачено скорочення працівників в кожному суді певного регіону України окремо для отримання підстав виплачувати суддівську винагороду в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Рада суддів України 5 лютого 2015 року прийняла рішення, за яким у разі скорочення чисельності працівників суду у межах, необхідних для належного організаційного забезпечення суду, суддів та судового процесу, з урахуванням бюджетних асигнувань на оплату праці, розмір заробітної плати та суддівської винагороди після проведення такого скорочення обмежується 10 розмірами мінімальної заробітної плати. У зв`язку з цим територіальним управлінням проведено скорочення у місцевих загальних судах області та на підставі наказу начальника територіального управління № 13 від 10 лютого 2015 року виплачено суддям суддівську винагороду у розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
У подальшому після проведення ДСА України у ТУ ДСА України в Київській області фінансового аудиту та аудиту відповідності виявлено недотримання вимог пункту 10 розділу III Прикінцевих положень Закону № 76-VIII та перевищено максимальний місячний розмір суддівської винагороди, внаслідок чого у лютому-березні 2015 року суддям понад встановлених обмежень виплачено суддівської винагороди на загальну суму 919 059 грн. Тобто ДСА України визнала виплату суддівської винагороди суддям у розмірі 10 мінімальних заробітних плат порушенням, тому просило позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 27 квітня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з тих підстав, що виплата суддям суддівської винагороди, яка обмежувалася 10 розмірами мінімальної заробітної плати, відповідає вимогам чинного на час здійснення таких виплат законодавства України. Виплата суддівської винагороди відповідачу проведена ТУ ДСА України в Київській області добровільно, не в результаті рахункової помилки і недобросовісності відповідача, тому до правовідносин слід застосувати статтю 1215 ЦК України, за якою виплачені позивачу кошти поверненню не підлягають.
Ухвалою апеляційного суду Київської області від 10 жовтня 2017 року апеляційна скарга ДСА України залишена без задоволення, а судове рішення без змін. Апеляційний суд визнав, що рішення суду від 27 квітня 2017 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, оскільки виплачена відповідачу суддівська винагорода у розмірі 7 308 грн не є безпідставно набутими коштами та поверненню не підлягає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У листопаді 2017 року ДСА України звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просила скасувати ухвалу апеляційного суду Київської області від 10 жовтня 2017 року і рішення Сквирського районного суду Київської області від 27 квітня 2017 року та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що в ході проведення планового фінансового аудиту та аудиту відповідності за період діяльності з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2015 року у ТУ ДСА України в Київській області виявлено порушення, зокрема, безпідставне нарахування та виплату суддівської винагороди, ці кошти підлягають поверненню до бюджету. Позивач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не мають можливості повернути безпідставно виплачені кошти до бюджету, відповідач - відмовляється їх повернути, стягнути кошти з особи, винної в їх виплаті, не має можливості у зв`язку з невстановленням такої.
Провадження в суді касаційної інстанції
Касаційна скарга ДСА України подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листопаді 2017 року.
Відповідно до пункту 6 розділу ХII "Прикінцеві та перехідні положення "Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу.
У 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.