ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2020 року
м. Київ
справа 754/3261/17
провадження № 61-3618св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державне підприємство "Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г.Шевченка",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року, ухвалене у складі судді Лісовської О. В., та постанову Апеляційного суду міста Києва від 10 січня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Слюсар Т. А., Панченка М. М., Волошиної В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася із позовом до Державного підприємства "Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка" (далі - ДП "Національна опера України") про поновлення на роботі на посаді артиста допоміжного складу з 24 лютого 2017 року та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В обгрунтування позову зазначала, що наказом № 222-к від 23 лютого 2017 року "Про припинення безстрокового трудового договору" з нею припинено безстроковий трудовий договір відповідно до пункту 9 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури" від 28 січня 2016 року, відповідно до якого внесено зміни, зокрема, до статті 20 Закону України "Про театри та театральну справу".
Відповідно до цих змін трудові відносини з професійними, творчими працівниками, художнім та артистичним персоналом державних та комунальних театрів оформлюються шляхом укладення контрактів.
Вважає, що до неї вказана норма не може бути застосована, оскільки вона перебуває з відповідачем у трудових відносинах на підставі безстрокового трудового договору, тому будь-яке звуження її прав (переведення на контрактну форму) не відповідає положенням Конституції України. Крім того, статтею 58 Конституції України передбачено дію нормативно-правових актів у часі і зміни, внесені вказаним Законом, можуть застосовуватись лише до осіб, які будуть призначатися на відповідні посади після набрання ним чинності. Вона є членом виборного профспілкового органу, на неї розповсюджуються гарантії соціального захисту від можливих незаконних дій, проте відповідач до профспілки для узгодження наказу про припинення безстрокового трудового договору не звертався.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності порушення відповідачем чинного законодавства України при звільненні ОСОБА_1 .
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 10 січня 2018 року апеляційна скарга ОСОБА_1 відхилена, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд встановив, що рішенням суду першої інстанції визнано доведеним законність підстав, у відповідності до яких з позивачем припинено трудовий договір. Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи, норми матеріального права судом застосовано правильно, рішення ухвалено з додержанням процесуальних норм.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У січні 2018 року позивач звернулася з касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 15 листопада 2017 року і постанову Апеляційного суду міста Києва від 10 січня 2018 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухваленні з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заявник зазначає, що суди попередніх інстанцій не прийняли до уваги, що норми закону, на підставі яких її звільнено, суперечать Конституції України, оскільки погіршують її становище порівняно із тим, яке існувало до прийняття цього закону. Звільнення відбулося без попередньої згоди виборного профспілкового органу та з порушенням вимог статті 49-2 КЗпП України, оскільки її не попередили про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці.
Ухвалою Верховного Суду від 2 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Учасники справи відзив на касаційну скаргу не подавали.
Обставини справи, які встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ДП "Національна опера України" та працювала на посаді артиста допоміжного складу з 1 жовтня 2002 року до 11 жовтня 2014 року та з 18 жовтня 2014 року до 23 лютого 2017 року.
28 січня 2016 року прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури".
ДП "Національна опера України" за своїм статусом є державним підприємством, яке створене та входить до сфери управління Міністерства культури України.
Указом Президента України "Про національні заклади культури" від 11 жовтня 1994 року № 587/94 відповідачу надано статус національного. Відповідно до пункту 2 вказаного Указу статус національних надається закладам культури, майно яких перебуває у загальнодержавній власності. Функції управління майном національних закладів культури здійснює Міністерство культури України, в тому числі затверджує Положення про національні заклади культури. Тому за зазначеним статусом на відповідача розповсюджується дія Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури" від 28 січня 2016 року.
2 грудня 2016 року ДП "Національна опера України" видано наказ № 899-к "Про повідомлення щодо зміни істотних умов праці художнього та артистичного персоналу ДП "Національна опера України" про повідомлення працівників про зміну істотних умов праці, а саме зміну форми трудового договору, укладеного між ДП "Національна опера України" і працівниками художнього та артистичного персоналу, на контракт.
Повідомленням про зміну істотних умов праці від 9 грудня 2016 року № 493 відповідач повідомив позивача про наступну зміну істотних умов праці з 16 лютого 2017 року, з яким позивач ознайомилася, але відмовилася отримувати, про що складено акт від 10 грудня 2016 року.
ДП "Національна опера України" наказом від 14 грудня 2016 року № 930-к частково змінило наказ від 2 грудня 2016 року № 899-к; пункт 2 вказаного наказу виклало у наступній редакції: "2. Начальнику відділу кадрів і зарубіжних зв`язків ОСОБА_2 : - у термін до 23 грудня 2016 року вручити працівникам художнього та артистичного персоналу ДП "Національна опера України" (відповідно до поіменних списків, викладених у додатках №№ 1-7 до цього наказу) персонально під підпис Повідомлення про зміну істотних умов праці (Додаток № 8 до цього наказу); у термін до 23 лютого 2017 року одержати письмове підтвердження працівників художнього та артистичного персоналу театру, згодних продовжувати роботу за контрактом".
ОСОБА_1 вказаний наказ отримала особисто через засоби поштового зв`язку 26 грудня 2016 року.
Відповідач листом від 17 лютого 2017 року № 135 запропонував позивачу до 23 лютого 2017 року здійснити своє волевиявлення та підписати або не підписати контракт з театром; позивач відмовилася від отримання вказаного листа-повідомлення, про що складено акт.
23 лютого 2017 року ДП "Національна опера України" винесено наказ № 222-к на виконання вимог пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 28 січня 2016 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури" № 955-VIII про припинення безстрокового трудового договору з ОСОБА_1 відповідно до пункту 9 статті 36 КЗпП України.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 31 серпня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 26 жовтня 2017 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ДП "Національна опера України" визнано доведеним законність наказу № 899-к від 2 грудня 2016 року "Про повідомлення щодо зміни істотних умов праці художнього та артистичного персоналу ДП "Національна опера України" в частині, яка стосується ОСОБА_1 .
Обставин, які б свідчили про те, що під час звільнення ОСОБА_1 відповідач порушив вимоги чинного законодавства України, судами попередніх інстанцій не встановлено.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходив суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460 IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Пунктом 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 5 січня 2020 року № 460 IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Твердження заявника про те, що положення Закону України від 28 січня 2016 року № 955-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури" розповсюджуються на працівників, які приймаються на роботу після набрання чинності вказаним Законом, зважаючи на його Прикінцеві положення, в яких безпосередньо зазначено коло працівників, які мають бути переведені на контрактну форму трудового договору, а отже, на позивача дія цього Закону не поширюється, касаційний суд визнає безпідставними, зважаючи на наступне.