ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 331/8204/16-ц
провадження № 61-46191св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Четверта запорізька державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2018 року, ухвалене у складі судді Жукової О. Є., та постанову апеляційного суду Запорізької області від 12 вересня 2018 року, прийняту колегією ускладі суддів: Воробйової І. А., Бєлки В. Ю., Крилової О. В.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Четверта запорізька державна нотаріальна контора, про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, визнання права власності на квартиру, витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина після смерті ОСОБА_5, до складу якої увійшла квартира АДРЕСА_1 .
Позивач є спадкоємцем за заповітом. Після звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини йому стало відомо, що вказана квартира була відчужена ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 19 серпня 2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 22 серпня 2015 року ОСОБА_2 відчужив квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3, яка 29 березня 2016 року відчужила вказану квартиру ОСОБА_4 .
Позивач зазначав, що укладений 19 серпня 2015 року від імені ОСОБА_5 договір купівлі-продажу є недійсним, оскільки вказаний правочин був учинений після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .
Указуючи на те, що внаслідок відчуження квартири АДРЕСА_1 були порушені права ОСОБА_1 як спадкоємця після ОСОБА_5, позивач, з урахуванням уточнень, просив визнати недійсним укладений 19 серпня 2015 року від імені ОСОБА_5 договір купівлі-продажу вказаної квартири, визнати за ним право власності на спірну квартиру, витребувати на свою користь квартиру АДРЕСА_1 з володіння ОСОБА_4, скасувавши державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_4 .
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Запорізької області від 12 вересня 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений19 серпня 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Садовніченком В. М. та зареєстрований в реєстрі за № 1059.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, у порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, і витребувано на його користь вказану квартиру АДРЕСА_1 .
У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що квартира АДРЕСА_1 була відчужена ОСОБА_2 на підставі недійсного правочину, у зв`язку з чим були порушені спадкові права ОСОБА_1, який прийняв спадщину після ОСОБА_5, тому наявні підстави для часткового задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2018 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 12 вересня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухваленні з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
На думку заявника, судами не враховано, що у справі відсутні докази на підтвердження того, що оспорюваний правочин порушує публічний порядок та не встановлено осіб, які незаконно відчужили спірну квартиру. Судами не надана оцінка бездіяльності позивача щодо звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину невідомими особами, які уклали оспорюваний договір. Судами не встановлено обставин видачі свідоцтва про смерть ОСОБА_5 у взаємозв`язку із використанням невідомими особами паспорта померлого. Передбачені частиною першою статті 388 ЦК України підстави для витребування майна у добросовісного набувача відсутні, оскільки на час укладення оспорюваного договору позивач не був власником нерухомого майна і спірне майно не вибувало із його власності.
Також заявник указував на те, що до участі у справі не було залучено приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу - Садовниченка В. М., тоді як ухвалені у справі судові рішення могли вплинути на його права.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_2 просить касаційну скаргу задовольнити.
Ухвалою Верховного Суду 1 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у справі. Витребувано з Жовтневого районного суду м. Запоріжжя матеріали цивільної справи № 331/8204/16-ц.
Позиція інших учасників справи
У січні 2019 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_6 подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина після смерті ОСОБА_5 .
За життя ОСОБА_5 на випадок смерті розпорядився належним йому майном, склавши 27 квітня 2013 року заповіт, за яким усе своє майно, що буде належати йому на день його смерті, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, а також все те, на що він за законом буде мати право, у тому числі належна йому на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1,заповів ОСОБА_1 . Вказаний заповіт посвідчений державним нотаріусом Четвертої запорізької державної нотаріальної контори Грибачовою Л. Д. та зареєстрований у реєстрі за № 2-160.
17 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Четвертої запорізької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_5 .
При оформленні спадкових прав позивачу стало відомо, що на підставі договору купівлі-продажу від 19 серпня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Садовніченком В. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 1059, зазначена у заповіті квартира відчужена ОСОБА_2 . Продавцем у договорі вказано ОСОБА_5
22 серпня 2015 року ОСОБА_2 квартира АДРЕСА_1 відчужена на користь ОСОБА_3 29 березня 2016 року ОСОБА_3 відчужила вказану квартиру ОСОБА_4 .
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2018 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 12 вересня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України у цій же редакції Кодексу під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.