ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 263/3736/17
провадження № 61-1220св17
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", поданою його представником Сокуренком Євгеном Сергійовичем, на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 жовтня 2017 року, ухвалене у складі судді Музики О. М., та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 22 листопада 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Кочегарової Л. М., Зайцевої С. А., Мироненко І. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк"), яке відповідно до зареєстрованої 14 червня 2018 року нової редакції Статуту змінило назву на Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк"), про захист прав споживача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ним та банком укладено договір № SAMDNWFC00007472328, відповідно до умов якого банк відкрив на його ім`я поточний банківський рахунок № НОМЕР_1 і на підтвердження видав платіжну картку. Указаний картковий рахунок позивач відкрив з метою нарахування йому державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям. У грудні 2016 року при проведенні видаткової операції у банкоматі ПАТ КБ "Приватбанк" йому відмовлено у проведенні операції з підстав блокування картки.
Позивач звернувся до Маріупольської філії ПАТ КБ "Приватбанк" з проханням повідомити йому причини блокування платіжної картки № НОМЕР_1 та розблокувати поточний рахунок, однак його звернення відповідачем проігноровані.
Вважаючи дії відповідача неправомірними, він повторно звернувся із усним проханням розблокувати вказаний поточний рахунок, на що йому видана довідка банку від 30 грудня 2016 року № R3KI-V964-Q44J-1OT7 про розмір залишку грошових коштів на картці.
На час подання позову картка на отримання соціальних виплат заблокована, на ній наявні грошові кошти у сумі 3 813 грн 40 коп., які він не має можливості отримати.
Посилаючись на указані обставини, а також на те, що банк не мав права блокувати його картковий рахунок, позивач просив стягнути з Маріупольської філії публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі ПАТ КБ "Приватбанк") на свою користь залишок коштів на поточному рахунку № НОМЕР_1 у сумі 3 813,40 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено, стягнено з ПАТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 залишок коштів на поточному рахунку № НОМЕР_1 у розмірі 3 813 грн 40 коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та ухвалюючи рішення про стягнення на його користь суми грошових коштів, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач порушив норми матеріального права, які регулюють питання виконання договорів між банком та клієнтом, та безпідставно обмежив позивача у праві розпорядження грошовими коштами, що знаходилися на його особовому рахунку № НОМЕР_1, відкритому для отримання державної соціальної допомоги. Доказів, що вказували б на обставини, з якими банк пов`язує підстави обмеження позивача щодо розпорядження грошовими коштами, банком не надано.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 22 листопада 2017 року рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 жовтня 2017 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу АТ КБ "Приватбанк", суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, вважав їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення вимог ОСОБА_1 шляхом стягнення на його користь грошових коштів у розмірі 3 813,40 грн, оскільки у справі відсутні докази про додержання відповідачем процедури зупинення фінансових операцій щодо позивача і дії останнього пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення. Не доведено відповідачем неправомірність дій ОСОБА_1 при перерахуванні коштів з рахунку ОСОБА_2 на рахунок позивача № НОМЕР_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
22 грудня 2017 року ПАТ КБ "Приватбанк", через свого представника Сокуренка Є. С., подав до касаційного суду касаційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 жовтня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 22 листопада 2017 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що, підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, ОСОБА_1 уклав з банком договір приєднання. Банком призупинено здійснення видаткових операцій з використанням всіх платіжних карток, держателем яких є позивач, на підставі звернення ОСОБА_2, яка повідомила, що внаслідок введення її в оману вона перерахувала кошти в сумі 6 700 грн зі своїх карток на карту № НОМЕР_2, держателем якої є позивач.
Вважає, що позивач використав банк для здійснення незаконних операцій, а саме присвоєння грошових коштів ОСОБА_2 шляхом введення її в оману, порушивши умови і правила банку, тому у банку були підстави для встановлення обмежень за всіма рахунками ОСОБА_1 . Суди попередніх інстанцій на норми діючого законодавства уваги не звернули, що призвело до неправильного вирішення справи і, відповідно, є підставою для скасування судових рішень.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Провадження в суді касаційної інстанції
Касаційна скарга подана ПАТ КБ "Приватбанк" до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 11 грудня 2017 року.
Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК Україниу редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
26 грудня 2017 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 5 січня 2018 року касаційну скаргу залишено без руху.
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 відповідно до анкети-заяви від 19 листопада 2010 року приєднався до Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ "Приватбанк" та отримав платіжну картку для виплат № НОМЕР_1 зі строком дії до березня 2018 року.
Позивач має також у банку рахунок № НОМЕР_2 .
Згідно із довідкою Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради № 20143 від 22 липня 2016 року ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям" отримує таку державну соціальну допомогу. Загальна сума доходу за період з 1 січня 2015 року до 1 січня 2016 року становить 7 279 грн 54 коп. і виплата цих сум проводилася через відділення ПАТ КБ "Приватбанк" та Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - ПАТ "ПУМБ").
З листа ПАТ КБ "Приватбанк" від 30 грудня 2016 року № R3KI-V964-Q44J-1OT7 суди установили, що залишок коштів на картковому рахунку № НОМЕР_1 станом на 30 грудня 2016 року складав 3 813 грн 40 коп.
У грудні 2016 року ОСОБА_1 дізнався, що його картка № НОМЕР_1 заблокована і можливості користуватися особистими коштами шляхом використання кредитної картки з сумою залишку 3 813,40 грн він не має.
Підставою для зупинення фінансових операцій за платіжною карткою ОСОБА_1 стало звернення 29 вересня 2014 року ОСОБА_2, яка повідомила про безпідставне зняття коштів у розмірі 8 655 грн за електронною операцією, яку вона не проводила.
У результаті проведеної банком перевірки встановлено, що 27 вересня 2014 року з належних ОСОБА_2 карток № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 у ПК privat24 здійснено переказ грошових коштів на суму 6 700 грн та 978 грн на картку "ПРИВАТБАНК" № НОМЕР_2 та поповнено мобільний телефон № НОМЕР_5 . Вивід грошових коштів не здійснювався; кошти, які надійшли на рахунок, заблоковані і знаходяться на рахунку користувача картки ОСОБА_1 .
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX від 15 січня 2020 року касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другою статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов до таких висновків.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Між сторонами виникли правовідносини з питань банківського обслуговування, які регулюються нормами ЦК України, Законами України "Про банки і банківську діяльність", "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Положенням про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 5 листопада 2014 року № 705.
Відповідно до копії анкети-заяви від 19 листопада 2010 року ОСОБА_1 своїм підписом підтвердив, що ознайомився з наданими банком у письмовому вигляді Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг у Приватбанку, а також Тарифами банку, котрі в сукупності становлять договір про надання банківських послуг.
ОСОБА_1 отримав платіжну карту для виплат № НОМЕР_1 зі строком дії до березня 2018 року.
Відповідно до частини першої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу.
Стаття 14.8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"встановлює, що банк та користувач укладають договір щодо порядку та умов використання електронного платіжного засобу. Банк перед укладенням договору зобов`язаний ознайомити користувача з умовами договору про використання електронного платіжного засобу (далі у цій статті - договір), ознайомити з тарифами на обслуговування електронного платіжного засобу та правилами користування електронним платіжним засобом. Банк зобов`язаний забезпечити викладення цієї інформації в доступній формі й розмістити її в доступному для користувача місці, а також надати на його вимогу в письмовій або електронній формі.
Згідно із зазначеним Законом платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором та пунктом 1.27 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".