ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 201/10706/15-ц
провадження № 61-39063св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро",
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кедр", Управління-служба у справах дітей Жовтневої районної у м. Дніпро ради,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", поданою його представником - адвокатом Фуркаленком Євгеном Леонідовичем, на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2017 року, постановлену у складі судді Ткаченко Н. В., та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Пищиди М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заяви
У червні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" (далі - ПАТ "Банк Кредит Дніпро") звернулося до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2017 року у справі № 201/10706/15-ц за позовом ПАТ"Банк Кредит Дніпро" до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кедр" (далі - ТОВ "Кедр"), Управління-служба у справах дітей Жовтневої районної у м. Дніпро ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права власності та передачу майна в управління.
В обґрунтування заяви зазначило, що вказаним рішенням, яке набрало законної сили, відмовлено банку у зверненні стягнення на квартиру АДРЕСА_1, передану ОСОБА_1 в іпотеку за договором іпотеки від № 020806-І від 2 серпня 2006 року (зі змінами та доповненнями) у забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Кедр" за договором про надання кредитної лінії в режимі овердрафт № 220805-О від 22 серпня 2005 року.
Відмову у позові суд першої інстанції мотивував тим, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2016 року у справі № 201/13253/15-ц, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 7 квітня 2016 року, визнано недійсним договір іпотеки № 020806-І від 2 серпня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством Комерційний банк "Кредит Дніпро" (далі - ЗАТ КБ "Банк Кредит Дніпро"), правонаступником якого є ПАТ "Банк Кредит Дніпро".
Оскільки вказані судові рішення скасовані ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2017 року із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, заявник вважає, що виникли нововиявлені обставини, які не враховані Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська при ухваленні рішення від 17 січня 2017 року, проте мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Також зазначив про помилковість висновків суду щодо недоведеності дійсного розміру заборгованості, неспівмірності позовних вимог та ринкової вартості предмета іпотеки, порушення порядку вручення іпотекодавцю вимоги про усунення порушень забезпеченого іпотекою зобов`язання, сплив позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості, оскільки такі посилання не ґрунтуються на законодавстві і банк має докази, які їх спростовують.
За таких обставин просив скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2017 року за нововиявленими обставинами і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2017 року у задоволенні заяви відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що скасування судових рішень у справі № 201/13253/15-ц дійсно є нововиявленою обставиною у розумінні статті 361 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання заяви, проте Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська мотивував рішення про відмову у позові також іншими обставинами, зокрема, відсутністю у матеріалах справи доказів дійсного розміру заборгованості за кредитним договором, а саме первинної бухгалтерської документації, відсутністю доказів видачі кредиту у вказаному в позовній заяві розмірі, спливом позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості, відсутністю доказів вручення іпотекодавцю вимоги про усунення порушень забезпеченого іпотекою зобов`язання, неспівмірністю позовних вимог та ринкової вартості предмета іпотеки.
Окремо суд першої інстанції зазначив, що ПАТ "Банк Кредит Дніпро" у позові просило звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього, що є виключно позасудовим способом захисту прав іпотекодержателя, тому, навіть за умови доведення позовних вимог, застосування обраного позивачем способу захисту порушеного права не відповідає закону.
Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "Банк Кредит Дніпро" залишено без задоволення, а ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2017 року - без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про те, що скасування судових рішень у справі № 201/13253/15-ц не є безумовною підставою для перегляду за нововиявленими обставинами рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2017 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У липні 2018 року ПАТ "Банк Кредит Дніпро" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 травня 2018 року скасувати і задовольнити заяву про перегляд рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2017 року за нововиявленими обставинами.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Заявник зазначає, що рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2016 року про визнання недійсним договору іпотеки № 020806-І від 2 серпня 2006 року було визначальною обставиною для ухвалення Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська рішення про відмову у позові про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Вважає, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 361 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання заяви і її розгляду судом першої інстанції, скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, є безумовною підставою для перегляду таких судових рішень.
Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Позиція інших учасників справи
У серпні 2018 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому послалася на безпідставність її доводів. Вказала, що рішення суду про визнання недійсним договору іпотеки не було єдиною підставою для ухвалення рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2017 року про відмову у зверненні стягнення на предмет іпотеки. Інші зазначені банком у заяві обставини не є нововиявленими у розумінні вимог цивільного процесуального законодавства та є підставою для перегляду такого рішення в апеляційному порядку, проте право апеляційного оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2017 року ПАТ "Банк Кредит Дніпро", діючи на власний розсуд, не реалізувало.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX від 15 січня 2020 року касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, касаційний суд дійшов таких висновків.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 серпня 2005 року між ЗАТ "Кредит Дніпро", правонаступником якого є ПАТ"Банк Кредит Дніпро", та ТОВ "Кедр" укладено договір про надання кредитного ліміту в режимі овердрафту № 220805-О, до якого неодноразово сторони вносили зміни.
У забезпечення виконання зобов`язань за цим договором між ЗАТ "Кредит Дніпро" і ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 020806-І від 2 серпня 2006 року, згідно з яким в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1 .
У червні 2014 року ПАТ"Банк Кредит Дніпро", пославшись на невиконання ТОВ "Кедр" кредитних зобов`язань, звернулося з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права власності та передачу майна в управління, у якому просило звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2017 року у задоволенні позову відмовлено з посиланням на недоведеність позовних вимог, зокрема, відсутність доказів дійсного розміру заборгованості за кредитним договором, а саме первинної бухгалтерської документації, відсутність доказів видачі кредиту, сплив позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості, порушення порядку вручення іпотекодавцю вимоги про усунення порушень забезпеченого іпотекою зобов`язання, неспівмірність позовних вимог із ринковою вартістю предмета іпотеки, відсутність достовірних даних щодо ринкової вартості предмета іпотеки.