Постанова
Іменем України
10 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 161/13343/18
провадження № 61-13483св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, Прокуратура Волинської області, Державна казначейська служба України, Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника прокурора Волинської області на постанову Волинського апеляційного суду від 13 червня 2019 року у складі колегії суддів: Здрилюк О. І., Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, Прокуратури Волинської області, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про відшкодування моральної шкоди.
Позов обґрунтовано тим, що слідчим відділом Маневицького РВ УМВС України у Волинській області у 2014 році проводилося досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 120140301600004111 за фактом вчинених крадіжок з торгових закладів, які мали місце у листопаді 2014 року в смт. Маневичі Волинської області. В ході проведення досудового розслідування 13 лютого 2015 року йому оголошено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 185 КК України та матеріали досудового розслідування скеровано до суду для проведення досудового розгляду.
Вироком Любешівського районного суду Волинської області від 11 липня 2016 року його було виправдано за відсутністю доказів вини у вчиненні злочину, ухвалою апеляційного суду від 17 січня 2017 року вказаний вирок залишено без змін. У зв`язку із поданням касаційної скарги на вирок суду остаточне рішення у справі касаційною інстанцією було прийнято 12 жовтня 2017 року. Таким чином, період, за який він незаконно був притягнутий до кримінальної відповідальності та в судовому порядку був змушений доводити свою невинність становить 31 місяць.
Внаслідок незаконних дій та рішень органів досудового слідства та прокуратури йому було спричинено моральну шкоду, зокрема, було принижено його честь та гідність, він жив у постійному страху за своє майбутнє, оскільки очікував, що може бути засуджений за діяння, яких не скоював. Перед кожним відвідуванням слідчого та суду відчував душевні переживання, його мучило безсоння. Знайомі, дізнавшись про притягнення його до кримінальної відповідальності, практично перестали спілкуватися з ним, що призвело до душевних страждань та порушення звичного ритму життя.
В ході проведення досудового розслідування проводився обшук за місцем його проживання, обмежувалися його права і свободи, прослуховувався телефон, було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з 18 години вечора до 08 години ранку.
Будучи неповнолітнім, учнем 10 класу, усе перераховане у сукупності спричинило йому великі душевні страждання, він не міг нормально вчитися, здобувати освіту, належним чином готуватися до зовнішнього незалежного тестування, що вплинуло на неможливість у подальшому вступити в обраний вуз.
Ураховуючи наведене, просив стягнути з Держаного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку на його користь 1 500 000,00 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування та прокуратури.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 березня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України в рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 92 562,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що моральна шкода завдана позивачу внаслідок неправомірних дій органів досудового розслідування і прокуратури, а також вірно урахував вимоги розумності та справедливості, положення статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", обставини справи, характер порушень прав позивача та їх тривалість, наслідки таких порушень.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 13 червня 2019 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 березня 2019 року змінено, викладено другий абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції: "Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 200 000,00 грн моральної шкоди." У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що під час досудового розслідування було порушено право на захист позивача, як неповнолітньої особи, яка у силу свого віку та вимог закону не могла самостійно себе захищати, а на органи досудового розслідування законом було покладено обов`язок забезпечити неповнолітньому правничу допомогу адвоката. Таким чином, з урахуванням усіх обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 200 000,00 грн, який у вказаному випадку є розумним та справедливим щодо неповнолітньої особи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника прокурора Волинської області на постанову Волинського апеляційного суду від 13 червня 2019 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
01 серпня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою заступника прокурора Волинської області.
12 серпня 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу заступника прокурора Волинської області.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більше, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
У зв`язку з відсутністю чітко сформульованих критеріїв визначення розміру завданої моральної шкоди, законодавцем у певних випадках встановлено нижню межу такого розміру.
Жодних доказів про заподіяння ОСОБА_1 моральних страждань у більшому розмірі, матеріали справи не містять.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивував тим, що суд апеляційної інстанції з урахуванням встановлених фактичних обставин дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача грошових коштів у розмірі 200 000,00 грн, що відповідає обсягу моральних страждань.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що слідчим відділом Маневицького РВ УМВС України у Волинській області здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження № 12014030160000411 від 04 листопада 2014 року відносно ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 185 КК України.
13 березня 2015 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та на підстав ухвали Маневицького районного суду обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком 60 днів.
Вироком Любешівського районного суду Волинської області від 11 липня 2016 року, залишеним без змін апеляційним судом Волинської області від 17 січня 2017 року та 12 жовтня 2017 року касаційною інстанцією, ОСОБА_1 виправдано на підставі пункту 2 частини першої статті 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю його вини у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 185 КК України (а. с. 5-20).
ОСОБА_1 перебував під слідством та судом з 13 березня 2015 (з часу проголошення підозри у вчиненні кримінального правопорушення) до 17 січня 2017 року (дата набрання законної сили вироком суду), що загалом складає 1 рік 10 місяців 4 дні, тобто, 22 місяці 4 дні.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.