Постанова
Іменем України
10 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 404/1402/15-ц
провадження № 61-11872св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 04 березня 2019 року в складі судді Павелко І. Л. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 04 червня 2019 року в складі колегії суддів: Кіселика С. А., Дьомич Л. М., Єгорової С. М.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") про захист прав споживачів та стягнення коштів (повернення депозиту та процентів).
Позовну заяву мотивовано тим, що за умовами депозитного договору від 09 жовтня 2013 року, укладеного між нею та ПАТ КБ "ПриватБанк", останній прийняв від неї на депозитний рахунок кошти у розмірі 10 280 доларів США на умовах, визначених договором, строком на 182 дні, а саме по 09 квітня 2014 року включно.
Після закінчення строку дії договору позивач неодноразово зверталась до відповідача з вимогою про повернення суми вкладу та сплату процентів, проте у задоволенні вимоги їй було відмовлено з посиланням на неможливість виконати умови договору щодо повернення депозитного вкладу через наявність "форс-мажорних" обставин, якими відповідач вважає анексію Криму та припинення діяльності філії "Кримське регіональне управління" ПАТ КБ "ПриватБанк", через яку було оформлено договір, на території АР Крим навесні 2014 року. Позивач вважала таку відмову незаконною, а тому звернулась до суду з позовом, та просила суд: стягнути з ПАТ КБ "ПриватБанк" 10 280 доларів США депозитного внеску; 890,88 доларів США процентів за період з листопада 2013 року по лютий 2015 року; 3 % річних від суми заборгованості відповідно до статті 625 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), що становить 599,33 долари США, що еквівалентно 16 989,85 грн та 2 897 557,60 грн пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів".
20 вересня 2016 року позивач подала заяву про уточнення позовних вимог, в яких просила суд: стягнути з ПАТ КБ "Приват банк" 10 280 доларів США у якості депозитного вкладу від 09 жовтня 2013 року; відсотки за користування коштами в розмірі 668, 16 доларів США за період з 09 жовтня 2013 року по 12 жовтня 2014 року; 3 % річних від суми заборгованості в розмірі 639 доларів США за період з 09 жовтня 2013 року по 20 вересня 2016 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 09 липня 2015 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь позивача суму вкладу за договором від 09 жовтня 2013 року з процентами в розмірі 11 170, 88 доларів США, що еквівалентно 316 672, 84 грн; пеню в сумі 1 496,90 доларів США, що еквівалентно 42 434,22 грн; 3 % річних у розмірі 123,95 доларів США, що еквівалентно 3 513,74 грн, всього стягнуто 12 791,73 доларів США, що еквівалентно 362 620, 80 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено. Стягнуто з ПАТ "ПриватБанк" на користь держави судовий збір в розмірі 3 626, 21 грн.
Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 24 вересня 2015 року рішення суду першої інстанції змінено в частині визначення заборгованості по поверненню банківського вкладу, процентів, 3 % річних за прострочення грошового зобов`язання та розподілу судових витрат.
Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу у розмірі 10 727, 30 доларів США, що еквівалентно 235 697, 67 грн у тому числі: 10 280 доларів США вкладу, 334, 08 долари США - процентів за договором та 113, 22 доларів США - 3% річних від простроченої суми вкладу.
Рішення у частині стягнення пені скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Частково задовольняючи позов, суди виходили з того, що відповідач порушив зобов`язання за депозитним договором, оскільки після закінчення його строку, всупереч вимогам частини другої статті 1060, частини першої статей 526, 530, 629 ЦК України не видав вклад та не сплатив проценти, передбачені договором, на вимогу вкладника.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2016 року рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 09 липня 2015 року та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 24 вересня 2015 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанції колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ виходила з того, що суд першої інстанції всупереч вимог статті 64 ЦПК України не витребував та не дослідив в судовому засіданні оригіналу чи належним чином його завіреної копії депозитного договору від 09 жовтня 2013 року, укладеного між сторонами, та оригіналу квитанції про прийняття коштів банком, оскільки наявні в матеріалах справи вказані документи незавірені, а квитанція нечитабельна. Апеляційний суд у порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, залишив рішення суду першої інстанції без змін.
За результатами нового розгляду рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 04 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 04 червня 2019 року, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто с ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 суму внеску в розмірі 10 280, 00 доларів США у якості депозитного вкладу від 09 жовтня 2013 року; відсотки за користування коштами в розмірі 668, 16 доларів США; 3 % річних від суми заборгованості в розмірі 639 доларів США.
Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь держави судовий збір в розмірі 1653,60 грн.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суди попередніх інстанцій виходили з того, що суди вважали доведеним факт існування між сторонами договірних зобов`язань, які випливають з депозитного договору від 09 жовтня 2013 року, укладеного між сторонами у філії "Кримське регіональне управління" ПАТ КБ "ПриватБанк", а доказом наведеного є примірник договору та квитанція про прийняття Кримським РУ ПАТ КБ "ПриватБанк" 10 280 доларів США для розміщення їх на депозитному вкладі за вищезазначеним договором.
Стягуючи з відповідача відсотки за користування коштами в розмірі 668, 16 доларів США за період з 09 жовтня 2013 року по 08 жовтня 2014 року, суди виходили з того, що спірним договором від 09 жовтня 2013 передбачено, що мінімальний строк вкладу становить шість місяців. Якщо після закінчення мінімального строку вкладу клієнт не заявив банку про бажання забрати свої кошти вклад автоматично продовжується ще на шість місяців. Відомостей, що позивач після закінчення мінімального строку вкладу зверталась до банку за поверненням коштів матеріали справи не містять, а отже строк вкладу автоматично був продовжений ще на шість місяців тобто до 08 жовтня 2014 року.
Стягуючи з відповідача на користь позивача 3 % річних у відповідності до положень статті 625 ЦК України, суди виходили з того, що банк своїх зобов`язань по своєчасному поверненню коштів не виконав, а тому дана вимога підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
27 червня 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 04 березня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 04 червня 2019 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права, оскаржувані рішення ухваленні із неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи.
Касаційна скарга мотивована тим, що на даний час у АТ КБ "ПриватБанк" відсутня будь-яка інформація стосовно наявності договорів, укладених на території АР Крим, відкритих депозитних рахунків та залишків грошових коштів на них, у зв`язку із втратою відповідачем свого майна та усіх можливих документів стосовно цього, ще у 2014 році, коли окупаційна влада АР Крим (Російська Федерація) фактично здійснила конфіскацію частини майнового комплексу АТ КБ "ПриватБанк", який був розміщений на території АР Криму та застосовувався у банківській діяльності Кримської філії ПАТ "ПриватБанк".
Факт наявності у вкладника оригіналів документів може свідчити лише про факт укладання договорів банківських вкладів, які є предметом спору, та не є належним доказом не виконання банком умов договору щодо повернення коштів на вимогу вкладника до закінчення строку дії договору.
Суди попередніх інстанцій не взяли до уваги те, що позивачем не доведено, що кошти дійсно перебували на банківському рахунку на час звернення з позовом до суду у тому розмірі грошових коштів, які заявляє позивач до стягнення, а також те, що грошові кошти не були зняті позивачем до моменту припинення діяльності Кримської філії АТ КБ "ПриватБанк".
Судами не взято до уваги те, що після закінчення 09 квітня 2014 року строку договору банківського вкладу, позивач зразу звернулася до відповідача про повернення їй коштів, що свідчить про відсутність у позивачки наміру продовжувати вклад на наступний мінімальний термін відповідно до пункту 7 договору, а тому і сплата процентів за договором можлива виключну за час його дії, тобто з 09 жовтня 2013 року по 09 квітня 2014 року включно, а не до дати визначеної позивачем.
Доводи інших учасників справи
09 вересня 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суди попередніх інстанцій забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного суду від 08 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Кіровського районного суду міста Кіровограда.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ТРЕТЬОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 04 березня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 04 червня 2019 року, здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведенні у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Короткий зміст обставин справи
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 09 жовтня 2013 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 відповідно до заяви вкладника на оформлення вкладу "Стандарт" було укладено договір № SAMDN800007383962876, за яким банк прийняв на особовий рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 10 280,00 доларів США, на строк
182 дні по 09 квітня 2014 року. Проценти по договору складали 6, 5 % річних, період нарахування яких становив 1 місяць.
У зв`язку із припиненням функціонуванням банківських відділень АТ КБ "ПриватБанк" на території Автономної Республіки Крим та місті Севастополі у 2014 році, рахунок позивача було безпідставно заблоковано та припинено нарахування відсотків. Позивач неодноразово звертався до відповідача із письмовою заявою про повернення вкладу за договорами та нарахованих відсотків, проте працівниками банку дії щодо виконання договірних зобов`язань не здійснювалось.
13 жовтня 2014 року позивач звернулася до відповідача із письмовою заявою про повернення вкладу за договорами та нарахованих відсотків.
Листом № 20.1.0.0.0./7-20141013/2566 від 15 жовтня 2014 року відповідач повідомив, про неможливість виконання вимог позивача.
Згідно висновку експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи документів Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 8/18-27 від 20 лютого 2018 року, листок паперу, що знаходиться в справі (а. с. 102), який позивач вважає оригіналом квитанції від 09 жовтня 2013 року про сплату грошових коштів до ПАТ КБ "ПриватБанк", є фіскальним (касовим, банківським) чеком, виготовленим шляхом термічного друку на фрагменті спеціального термоактивного паперу касової (чекової) стрічки, призначеного для отримання зображень на розрахункових документах: касових чеках, фіскальних чеках, товарних чеках, тощо за допомогою термічних друкуючих пристроїв банкоматів, терміналів, касових апаратів, тощо, при здійсненні розрахункових операцій за надані послуги банківськими, фінансовими, торгівельними та іншими установами та вказано зміст фіскального (касового, банківського) чеку (т.2, а. с. 156 на звороті).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
За змістом частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.