Постанова
Іменем України
10 квітня 2020 року
місто Київ
справа № 522/22023/16-ц
провадження № 61-11419св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 31 березня 2017 року у складі судді Нікітіної Н. Й. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 14 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Калараша А. А., Погорєлової С. О.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, у подальшому уточненим, в якому остаточно просила усунути їй перешкоди у користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1 шляхом визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою.
Позивач обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 10 лютого 2015 року. Після цього, ОСОБА_3 подарував зазначену квартиру ОСОБА_4 за договором дарування від 31 липня 2015 року. Позивач придбала спірну квартиру у ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу від 30 жовтня 2015 року. Отже, квартира АДРЕСА_1 належить позивачу на праві власності. Реєстрація місця проживання ОСОБА_2 у спірній квартирі, в той час коли вона не проживає у ній, створює для позивача перешкоди у користуванні та розпорядженні квартирою.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач позов визнала, просив його задовольнити.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 31 березня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Усунуто позивачу перешкоди у користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1 . Визнано ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Задовольняючи позов, суд першої інстанціїкерувався тим, що з лютого 2015 року ОСОБА_2 у спірній квартирі не мешкає, вселитися у квартиру не намагалася. Майно, що належить ОСОБА_2, у квартирі відсутнє. Таким чином, реєстрація місця проживання ОСОБА_2 у спірній квартирі створює позивачу перешкоди у користуванні та розпорядженні квартирою.
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 14 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, погодився з його висновками щодо того, що відповідач не мешкає у спірній квартирі, її речі у квартирі відсутні, отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову. Доводи заявника щодо порушень процесуального законодавства з приводу фіксації судового засідання, неповідомлення заявника про судове засідання, порушення строку складання повного тексту рішення, скасування заочного рішення, на підставі якого ОСОБА_2 стала власником квартири, не спростовують висновків суду, а тому апеляційний суд не взяв їх до уваги. Доказів визнання недійсним договору купівлі-продажу від 10 лютого 2015 року, за яким ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1, не надано.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у січні 2018 року, Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради (далі - Департамент) просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що суд першої інстанції порушив вимоги процесуального законодавства, позбавивши права заявника на участь у судовому засіданні, оскільки розглянув справу раніше призначеного часу. Окрім цього, судами не враховано, що заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2014 року у справі № 522/1076/14-ц, на підставі якого ОСОБА_2 отримала спірну квартиру у власність, скасовано.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX
(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у січні 2018 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені у статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до якої судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи в межах доводів касаційної скарги, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 10 лютого 2015 року.
ОСОБА_3 подарував спірну квартиру ОСОБА_4 за договором дарування від 31 липня 2015 року.
ОСОБА_1 придбала зазначену квартиру у ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу від 30 жовтня 2015 року. На час розгляду справи квартира АДРЕСА_1, належить ОСОБА_1 на праві власності.
З лютого 2015 року ОСОБА_2 у спірній квартирі не мешкає. Майно, що належить ОСОБА_2, у квартирі АДРЕСА_1 відсутнє. Однак ОСОБА_2 залишається зареєстрованою у спірній квартирі як за місцем постійного проживання.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.