1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



Постанова

Іменем України

10 квітня 2020 року

місто Київ

справа № 752/17750/14-ц

провадження № 61-14231св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року у складі судді Плахотнюк К. Г. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 23 січня 2018 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Махлай Л. Д., Кравець В. А.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 20 жовтня 2014 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який укладено 22 березня 2013 року між нею та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козоріз Л. М., зареєстрований в реєстрі за № 180, а також про визнання за нею права власності на зазначену квартиру.

Позивач обґрунтовувала заявлені вимоги істотним порушенням умов договору купівлі-продажу зі сторони відповідача. Зазначала, що ОСОБА_2, порушивши істотні умови договору щодо його оплати, завдала їй збитків та, не сплативши кошти за договором, позбавила можливості придбати інше житло. Стверджувала, що ОСОБА_2 не могла передати грошові кошти в оплату вартості квартири, оскільки у відповідача таких грошей не було. Заперечувала проти передачі ОСОБА_2 ключів від квартири та технічної документації.

Стислий виклад заперечень сторони відповідача

ОСОБА_2 заперечувала проти позову у зв`язку з його необґрунтованістю.

ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав, просив задовольнити.

ОСОБА_4 пояснив, що твердження позивача про невиконання умов договору ОСОБА_2 не відповідають дійсності, оскільки позивач отримала грошові кошти за квартиру у нотаріуса до підписання договору.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 23 січня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що зазначені позивачем підстави для розірвання договору купівлі-продажу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Апеляційний суд, погодившись з висновками суду першої інстанції, додатково зазначив, що доводи апеляційної скарги, що наявність підпису заявника у договорі має лише формальний характер та не свідчать про укладення такого договору, оскільки, звернувшись до суду з позовом про розірвання договору з підстав, визначених частиною другою статті 651 ЦК України, якою передбачено можливість розірвання за рішенням суду саме укладеного договору, позивачем визнано факт укладення договору. Доводи апеляційної скарги, що позивач продовжує проживати у спірній квартирі, зареєстрована в ній, не має іншого житла, апеляційний суд відхилив як підставу для розірвання договору.

Судами відхилені доводи позивача, що відповідач не мала грошових коштів для оплати вартості квартири за договором, оскільки такі доводи спростовані матеріалами справи.

Відхилено також доводи апеляційної скарги, що у договорі не зазначені умови про звільнення квартири продавцем та передача квартири покупцю, оскільки у підпункті 3.1.2 договору сторони погодили, що в присутності нотаріуса продавець передав покупцю ключі та технічну документацію від квартири. Сторони усвідомлюють, що цим актом підтверджено передачу квартири покупцю.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у лютому 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 23 січня 2018 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заявник зазначає, що суди:

- не надали оцінки зібраним у справі доказам, неповно з`ясували обставини справи;

- не врахували обставини укладення договору купівлі-продажу, зокрема, перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні, похилий вік, потреба у сторонній допомозі і догляді;

- не врахували формальний характер договору купівлі-продажу, оскільки після його укладення ОСОБА_1 продовжує проживати у квартирі, яка є предметом договору, а отже, не передала товар покупцю;

- необґрунтовано відхилили клопотання про допит нотаріуса; заявник стверджує, що суд першої інстанції, перебуваючи у нарадчій кімнаті, поновив розгляд справи для допиту приватного нотаріуса, який не з`явився до суду.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ОСОБА_5 просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Вважає доводи касаційної скарги безпідставними та необґрунтованими, а оскаржувані судові рішення законними та вмотивованими. Зазначає, що у касаційній скарзі не наведено норми матеріального права, які неправильно застосовано судами під час розгляду справи.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX

(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у лютому 2018 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного рішення суду першої інстанції визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваної постанови апеляційного суду визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій


................
Перейти до повного тексту