ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 753/6102/17
провадження № 61-16410св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРАВЕКС-БАНК",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сень-Силка Ірина Валеріївна,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 листопада 2017 року, ухвалене у складі судді Коренюк А. М., та постанову Апеляційного суду міста Києва від 22 лютого 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Поліщук Н. В., Білич І. М., Болотова Є. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРАВЕКС-БАНК" (далі - ПАТ КБ "ПРАВЕКС-БАНК" про:
- визнання недійсним кредитного договору № 1026-001/07Р від 14 лютого 2007 року та додатку № 1 до нього, укладеного 14 лютого 2007 року між нею та Акціонерним комерційним банком "ПРАВЕКС-БАНК", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПРАВЕКС-БАНК";
- визнання недійсним договору іпотеки № 1026-001/07Р, укладеного 15 лютого 2007 року між нею та Акціонерним комерційним банком "ПРАВЕКС-БАНК", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПРАВЕКС-БАНК", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сень-Силкою І. В. і зареєстрованого за № 54ц;
- зняття заборони відчуження нерухомого майна, зазначеного в договорі іпотеки № 1026-001/07Р від 15 лютого 2007 року, яку накладено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сень-Силкою І. В. 15 лютого 2007 року та зареєстровану в реєстрі за № 48, та виключити з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис за реєстраційним № 48 про заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 ;
- зобов`язання ПАТ КБ "ПРАВЕКС-БАНК" повернути ОСОБА_1 правовстановлюючі документи на квартиру АДРЕСА_1, яка їй належить, а саме договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сень-Силкою І. В. 15 лютого 2007 року, зареєстрований у реєстрі за № 49ц, зареєстрований у Державному реєстрі правочинів за реєстраційним № 1917064, та технічний паспорт на квартиру.
В обґрунтування позову зазначила, що 14 лютого 2007 року сторонами укладено Кредитний договір № 1026-001/07Р, за яким вона отримала кредитні кошти на споживчі потреби у сумі 20 000 доларів США на строк до 14 лютого 2020 року, за користування якими зобов`язувалася сплачувати 12% процентів річних; сума щомісячного платежу 129 доларів США, що сплачується до десятого числа кожного місяця.
Кредитні зобов`язання забезпечені іпотекою нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 на підставі Договору іпотеки № 1026-001/07Р, укладеного 15 лютого 2007 року.
Посилається на недійсність кредитного договору з підстав введення її в оману, оскільки при укладенні договору її не ознайомили з відомостями відповідно до частини другої статті 11 та пункту 4 частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", кредитний договір не відповідає Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.
Відповідно до експертного економічного дослідження № 17/11.3/2 від 17 лютого 2017 року, проведеного судовим експертом Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, реальна відсоткова ставка за методом факт/360 становить 13,953%, що вище за встановлену в договорі, у зв`язку з чим утворюється переплата в 227 доларів США; на 124 долари США завищено суму повернення тіла кредиту.
Вказує на несправедливість умов пункту 1.3 Кредитного договору, що надає банку право в кожному випадку порушення зобов`язань підвищувати розмір процентної ставки на 1%.
Несправедливим вважає пункт 9.1 кредитного договору та одночасне встановлення подвійної відповідальності поряд із пунктом 1.3; посилається, що додаток № 1 до договору містить платежі, які позичальник справляє на користь банку та які не є послугами в розумінні Закону України "Про захист прав споживачів".
Недійсність договору іпотеки обґрунтовує недійсністю основного зобов`язання.
Крім того, банк неправомірно, як вона вважає, утримує оригінали правовстановлюючих документів на квартиру.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 28 листопада 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанцій дійшов висновку про те, що при укладенні договору ОСОБА_1 своїм підписом підтвердила факт ознайомлення з його умовами, зборами, процентами, тарифами, комісіями та іншими платежами, які вона повинна сплатити за договором; обставини щодо введення в оману та умови, які б були несправедливими, не підтверджено.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 22 лютого 2018 року заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 листопада 2017 року залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Залишаючи заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22 лютого 2018 року без змін, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при вирішенні спору судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права, порушення норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не установлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 22 лютого 2018 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій при прийнятті судових рішень неправильно застосували норми матеріального права і порушили норми процесуального права.
Заявник посилається в касаційній скарзі на штучне завищення банком процентної ставки та розміру повернення щомісячної суми кредиту.
Зазначає на встановлення кредитним договором подвійної відповідальності за порушення зобов`язання і посилається на те, що додаток 1 до Кредитного договору містить платежі, які позичальник справляє на користь банку і які не є послугами в розумінні Закону України "Про захист прав споживачів".
Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Позиція інших учасників справи
ПАТ КБ "ПРАВЕС БАНК" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції залишити без змін як законні та обґрунтовані. Посилалось на те, що Кредитний договір відповідає вимогам статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції Закону, чинній на час укладення договору. Зазначає, що позивач посилається на редакції статей 11, 16 Закону України "Про захист прав споживачів", які не були чинними на час вчинення правочину, та внесені на підставі Закону України від 22 вересня 2011 року № 3795-VI з офіційними тлумаченнями Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 в редакції Закону України від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII. Проте відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотньої дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Суди встановили, що 14 лютого 2007 року ОСОБА_1 та АКБ "ПРАВЕКС-БАНК" укладено кредитний договір № 1026-001/07Р, відповідно до умов якого позичальнику надані кредитні кошти у сумі 20 000 доларів США для споживчих цілей на строк до 14 лютого 2020 року, плата за користування коштами становить 12% річних.
Пунктом 1.3 договору визначено, що у кожному випадку невиконання (неналежного виконання) позичальником своїх зобов`язань за цим договором (відносно строків сплати процентів і повернення кредиту та/або сплати процентів та/або повернення кредиту не в повному обсязі), розмір процентної ставки збільшується на 1 (один) відсоток річних, починаючи від розміру, встановленого в п.1.2 даного договору. У випадку наступного невиконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором розмір процентної ставки збільшується з урахуванням збільшення відсоткових ставок, зроблених раніше, відповідно до умов даного пункту договору. Новий розмір процентної ставки встановлюється від дня, наступного за днем, в який позичальник повинен був виконати свої зобов`язання, однак не виконав їх або виконав не в повному обсязі.
Пунктом 4.1 договору визначено, що погашення кредиту здійснюється рівними частинами в сумі 129 доларів США щомісяця до 10 числа наступного місяця. Проценти підлягають сплаті щомісяця у строк до 10 числа місяця, наступного за нарахуванням відсотків, а також у момент повернення кредиту.
Проценти за користування грошовими коштами нараховуються щомісяця, виходячи з фактичної кількості днів у простроченому періоді протягом строку користування кредитом, відповідно до пункту 1.2 даного договору; рік умовно прийнято рівним 360 дням.
Відповідно до пункту 9.1 за порушення строків погашення заборгованості за кредитом або внесення процентів за користування грошовими коштами позичальник сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної відсоткової ставки, зазначеної в пункті 1.2 даного договору, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за весь період прострочення.
Додатком № 1 від 14 лютого 2007 року до кредитного договору обумовлені тарифи, комісії, інші платежі, які підлягають до сплати позичальником за даним договором, а саме: комісія за операції по розгляду анкети при оформленні кредиту фізичній особі; комісія за операції з експертизи документів при оформленні кредиту фізичній особі, плата за обслуговування кредитної операції фізичній особі, плата за надання довідки фізичній особі про наявність заборгованості, комісія за надання листа фізичній особі про зняття заборони з нерухомого майна, переданого в іпотеку.
З метою забезпечення виконання кредитних зобов`язань сторонами укладено Договір іпотеки № 1026-001/07Р від 15 лютого 2007 року.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 30 квітня 2014 року, яке набрало законної сили, з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПРАВЕКС-БАНК" стягнено заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 149 694,40 грн.
З постанови про закінчення виконавчого провадження від 4 жовтня 2016 року судами встановлено, що борг за виконавчим листом про стягнення 149 694,40 грн сплачено в повному обсязі.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460 IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".