Постанова
Іменем України
13 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 347/1000/16-ц
провадження № 61-21402св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 19 червня 2019 року у складі судді Крилюк М. І. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Горойко М. Д., Матківського Р. Й.,
Максюти І. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2
про визнання права власності на Ѕ частину спадкового майна.
В обґрунтування позову зазначав, що він є рідним братом відповідача
та проживає за адресою:
АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їхня мати
ОСОБА_3 , яка проживала за цією ж адресою, після смерті якої відкрилася спадщина на зазначений будинок із надвірними спорудами. За життя мати
не залишила заповідального розпорядження, спадщину фактично прийняли він та його брат ОСОБА_2, так як вони постійно проживали разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
06 червня 2016 року він звернувся до приватного нотаріуса Косівського районного нотаріального округу Кабина А. Р. з проханням оформити спадщину
за законом після смерті матері, на що отримав відмову, оскільки не надав нотаріусу свідоцтво про право власності або інший документ, який підтвердив
би право власності ОСОБА_3 на вказаний житловий будинок.
Посилаючись на те, що за життя мати не оформила право власності на вказаний вище будинок з надвірними спорудами й свідоцтво про право власності
їй не видавалося, позивач просив визнати за ним право власності на Ѕ частину вказаного спадкового майна в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 19 червня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину спадкового майна
за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, розташованого за адресою:
АДРЕСА_1 , яке складається з Ѕ частини житлового будинку загальною площею 101,5 кв. м, житловою площею 74,5 кв. м, та Ѕ частини господарських будівель і споруд: стайні, стайні, стодоли, літньої кухні, літньої кухні, навісу, вбиральні, криниці.
Рішення суду мотивоване тим, що після смерті матері позивач вступив
в управління частиною спадкового майна, яке складається з будинку
з надвірними спорудами, так як фактично проживав у будинку на час смерті спадкодавця. Враховуючи, що відповідачем та його представником не надано жодних доказів, які могли б бути підставою для відмови в позові, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 повністю доведені в судовому засіданні та підлягають задоволенню.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 19 червня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та вважав,
що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене
з дотриманням норм матеріального і процесуального права й не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у листопаді 2019 року,
ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування судами обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 19 червня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що під час розгляду справи та прийняття оскаржуваних судових рішень судами не з`ясовано обставини,
які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: правовий режим земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно, чи виділялась така земельна ділянка під забудову; чи отримано спадкодавцем дозволи
на спорудження будинку, господарських будівель і споруд; чи виготовлено
та затверджено проект на спорудження будинку, господарських будівель
і споруд; коли спадкодавцем було завершено спорудження будинку;
чи дотримано при будівництві проекту на спорудження будинку, вимог державних будівельних, протипожежних, санітарних норм; чи посвідчено право власності на нерухоме майно в установленому законом порядку.
Вказує, що судами не враховано його доводи про те, що житловий будинок,
який за твердженням позивача належав спадкодавиці ОСОБА_3, побудований в 1927 році її матір`ю ОСОБА_4, яка померла в 1987 році. Документи на будівництво цього будинку з господарськими будівлями
в сільській раді відсутні. Земельна ділянка під будівництво вказаного житлового будинку у приватну власність не надавалася та знаходиться у власності Пістинської сільської ради (землі запасу).
У зв`язку з викладеним вважає, що позивачем не доведено, що саме їхня мати ОСОБА_3 на момент відкриття спадщини була власником спірного будинку
з надвірними спорудами. Також не доведено, що саме він, ОСОБА_2,
є належним відповідачем у цій справі, оскільки спірний житловий будинок
є об`єктом самочинного будівництва та знаходиться на земельній ділянці,
що належить Пістинській сільській раді.
Заявник вважає, що вирішуючи справу, суди допустили порушення статей 2, 5, 6, 51, 175, 177, 185, 263 ЦПК України, неправильно застосував статтю 392 ЦК України, не застосував положення статті 376 ЦК України.
Позиція інших учасників справи
Заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_2 до Верховного Суду не надходило.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 347/1000/16-ц
з Косівського районного суду Івано-Франківської області.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є рідними братами, батьками яких є ОСОБА_5 та ОСОБА_3, що ніким не оспорюється.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати сторін - ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 27 травня 2016 року.
Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно, а саме будинок
з надвірними спорудами і будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку та господарських будівель і споруд, а саме: стайні, стайні, стодоли, літньої кухні, літньої кухні, навісу, вбиральні, криниці.
За вказаною адресою ОСОБА_3 проживала постійно до дня смерті.
За життя ОСОБА_3 не склала заповітного розпорядження щодо належного
їй майна, а тому як ОСОБА_1, так і ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги за законом після її смерті та мають право на спадкування майна своєї матері
в рівних частинах, тобто по Ѕ частині кожен.
Після смерті матері позивач вступив в управління частиною спадкового будинку з надвірними спорудами, оскільки фактично проживає у ньому, однак право власності у встановленому законом порядку не оформив.
06 червня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Косівського районного нотаріального округу Кабина А. Р. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак постановою від 06 червня 2016 року йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, що залишився після смерті матері
ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки він не надав нотаріусу документи, які підтверджують право власності спадкодавця на вказаний житловий будинок.
Спірний будинок із надвірними спорудами, розташований по АДРЕСА_1, побудований у 1928 році бабою сторін
ОСОБА_4 .
За даними довідки Пістинської сільської ради Косівського району
Івано-Франківської області від 31 травня 2016 року № 141/02-22 ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, з 1980 року до дня смерті постійно проживав
у вказаному вище будинку. У цьому будинку постійно проживали та були зареєстровані спадкоємці ОСОБА_5 : дружина ОСОБА_3, яка з 1980 року до дня смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживала в цьому будинку, сини:
ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які з 1980 року проживають в цьому будинку, невістка ОСОБА_6, яка з 1991 року проживає в цьому будинку, внук ОСОБА_3,
який з 1992 року до 2009 року проживав у будинку, внучка ОСОБА_7,
яка з 1996 року до дня видачі довідки постійно проживає у будинку.
Відповідно до копії технічного паспорта на садибний житловий будинок
АДРЕСА_2 , складеного 17 травня 1988 року Коломийським міжміським бюро технічної інвентаризації, на схематичному плані земельної ділянки за вказаною адресою значиться житловий будинок під літ. А, дві стайні під літ. Б, В, стодола літ. Г, дві літні кухні під літ. Д, Ж, навіс літ. З, вбиральня
літ. N, криниця № 1. Відповідно до характеристики будинку, господарських будівель та споруд будинок літ. А побудований у 1933 році, стайня літ. Б побудована в 1986 році. Площа житлового будинку літ. А становить 200,3 кв. м, площа стайні літ. Б - 22,7 кв. м, стайні літ. В - 26,2 кв. м, площа стодоли літ. Г - 18,9 кв. м, площа літньої кухні літ. Д - 64,9 кв. м, літньої кухні літ. Ж - 31,9 кв. м, навісу літ. З - 25,7 кв. м. За даними експлікації до плану будинку в графі самочинно зведені чи переобладнані площі записи відсутні.
Із довідки Пістинської сільської ради від 24 травня 2017 року № 1011 житловий будинок, який знаходиться у АДРЕСА_2, відповідно
до записів погосподарської книги № 8 погосподарського номера 683 за 2011 - 2015 роки, побудований на земельній ділянці, що була у постійному користуванні ОСОБА_3
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 19 червня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України
в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно із положеннями частини другої статі 389 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги ОСОБА_2, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи
в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу,
про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.