ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 752/14154/17
провадження № 61-14935св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 17 липня 2017 року, постановлену у складі судді Новака А. В., та постанову Апеляційного суду міста Києва від 1 лютого 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Музичко С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору позики від 27 липня 2011 року недійсним.
В обґрунтування позову зазначила, що будучи у шлюбі з ОСОБА_3 не надавала згоди на укладення із ОСОБА_2 договору позики, який виходить за межі дрібного побутового. Крім того, при укладенні такого договору ОСОБА_3 не врахував інтереси їх трьох малолітніх дітей, для яких можуть настати негативні наслідки у разі звернення стягнення на будинок, в якому вони проживають, з метою погашення позики.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 17 липня 2017 року відкрито провадження у справі.
Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява оформлена відповідно до вимог статей 119, 120 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання позову, і підсудна даному суду.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 1 лютого 2018 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 17 липня 2017 року - без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції зазначив, що при відкритті провадження у справі судом першої інстанцій допущені процесуальні порушення, проте згідно з матеріалами справи вона дійсно підсудна Голосіївському районному суду м. Києва, тому правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали із направленням справи за підсудністю до іншого суду немає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У березні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 17 липня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 1 лютого 2018 року скасувати.
Заявник зазначає, що ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду прийняті з порушенням вимог цивільного процесуального законодавства.
Вказує, що на час відкриття провадження у цій справі у розпорядженні суду першої інстанції не було даних, які б достовірно підтверджували реєстрацію ОСОБА_3 у Голосіївському районі м. Києва, тому оскаржувана ухвала є неправомірною.
Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX від 15 січня 2020 року касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Статтею 3 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання позову, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Пред`явлення позову (заяви) - це процесуальна дія, яка здійснюється у встановленому цивільним процесуальним законодавством порядку.
Стаття 107 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання позову, визначала, що усі справи, які підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами.
Визначення конкретного суду, повноважного розглядати відповідний позов, здійснюється згідно з закріпленими цивільним процесуальним законодавством правилами підсудності. Тобто підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції.
За загальним правилом позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування (частина перша статті 109 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання позову).
Стаття 113 ЦПК України у тій же редакції встановлювала, що позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред`являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.