Постанова
Іменем України
07 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 388/1117/17
провадження № 61-40042св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Долинська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Кіровоградської області у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Карпенка О. Л., Голованя А. М., від 06 червня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Долинська державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.
В обґрунтування позову вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мама ОСОБА_3, яка за життя склала заповіт на користь свого онука ОСОБА_2, який 30 березня 2004 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку (пай), яка розташована на території Гурівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.
Вказане свідоцтво було видано відповідачу незаконно, оскільки правовстановлюючі документи на вказану земельну ділянку на ім`я спадкодавця видані після її смерті, а тому така реєстрація підлягає визнанню недійсною в судовому порядку. Про існування спадкового майна - земельної частки (паю) він дізнався лише у кінці червня 2017 року з листа-відповіді відділу у Долинському районі Головного управління Деожгеокадастру у Кіровоградській області.
Враховуючи зазначене, позивач просив суд визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини після смерті матері та визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане 30 березня 2004 року ОСОБА_2 .
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області у складі судді Степанова С. В. від 13 березня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним свідоцтво № 1131 від 30 березня 2004 року про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, яка розташована на території Гурівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, видане на ім`я ОСОБА_2 Долинською державною нотаріальною конторою Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину мотивоване тим, що спадкодавець ОСОБА_3 померла у 1996 році, тоді як сертифікат про право на земельну частку (пай) видано у 1997 році, а державний акт на право приватної власності на землю у 2000 році, тобто цими правовстановлюючими документами зафіксовано набуття цивільного права померлою особою, а тому вони є нікчемними. Необізнаність ОСОБА_1 щодо наявності у спадкодавця права на земельну частку (пай) не є поважною причиною поновлення пропущеного строку для прийняття спадщини позивачем, тому у задоволенні позовних вимог про визнання додаткового строку для прийняття спадщини після смерті матері слід відмовити.
Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 06 червня 2018 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2, скасовано рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 13 березня 2018 року в частині вирішення судом позову про визнання недійсним свідоцтва № 1131 від 30 березня 2004 року про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, яка розташована на території Гурівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, виданого на ім`я ОСОБА_2 Долинською державною нотаріальною конторою Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач не прийняв спадщину, а рішенням суду йому відмовлено у визначенні додаткового строку для прийняття спадщини, а тому отриманням відповідачем свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері не порушуються права позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що правовстановлюючі документи на спадкове майно видано після смерті спадкодавця, а тому ці документи є нікчемними, а спірне свідоцтво про право на спадщину, видане відповідачу як спадкоємцю за заповітом, - недійсним.
Касаційна скарга не містить доводів щодо вирішення судом позовних вимог про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, а тому в цій частині законність й обґрунтованість оскаржуваного судового рішення судом касаційної інстанції не перевіряється в силу вимог статті 400 ЦПК України.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 13 липня 2018 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Зі змісту заповіту, складеного 04 лютого 1994 року, вбачається, що ОСОБА_3 заповіла все майно ОСОБА_2 (а.с. 47), який, звернувшись до нотаріуса, 30 березня 2004 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом (а.с. 31).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, виданого виконавчим комітетом Гурівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
ОСОБА_1 є сином померлої, який у передбачений законом строк не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після її смерті.
Відповідно до довідки від 26 червня 2017 року № 31-11-0.23-625/111-17, виданої Долинським відділенням Головного управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області, ОСОБА_3 перебувала у списках громадян які мають право на земельну частку (пай) колишнього КСП "Маяк".
Згідно із сертифікатом на право земельну частку (пай) серії КР № 0208268 , виданим ОСОБА_3 та зареєстрованим 18 листопада 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) № 268, останній належиить право на пай розміром 9,14 га.
Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії КР № 0006546546:02:00:217, виданого 02 лютого 2000 року, ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку, яка розташована на території Гурівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області(а.с. 49).
Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 30 березня 2004 року спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_3 є ОСОБА_2 (а.с. 51).
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.