ПОСТАНОВА
Іменем України
14 квітня 2020 року
Київ
справа №803/2497/15
касаційні провадження №К/9901/28025/18, К/9901/28026/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у судовому засіданні у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальсько - пресове підприємство" (далі - Товариство) та касаційну скаргу Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Волинської області ДФС у Волинській області (далі - Інспекція) на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.05.2016 (головуючий суддя - Гуляк В.В., судді - Гудим Л.Я., Коваль Р.Й.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальсько-пресове підприємство" до Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області (далі - Казначейство), про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити дії, стягнення суми бюджетного відшкодування,
УСТАНОВИВ:
У серпні 2015 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції та Казначейства, у якому просило: скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.03.2015 № 0000701501 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2014 у розмірі 2269,00 грн., № 0000691501 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2014 у розмірі 1218949,00 грн. і застосування 609474,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0000711501 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 82594,50 грн. (в тому числі 55063 грн. за основним платежем та 27531,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); зобов`язати Інспекцію надати Казначейству висновок із зазначенням, що сума 1276281,00 грн. підлягає відшкодуванню з бюджету; стягнути суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1276281,00 грн. з Державного бюджету України на користь Товариства.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на хибність висновків, викладених у акті перевірки від 16.02.2015 №100/03-06/1501-36523079, на підставі якого були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, з питань правових відносин з ТОВ "Декуріон", та зазначало, що фінансово-господарські операції між Товариством та ТОВ "Декуріон" підтверджуються належним чином складеними первинними документами бухгалтерського обліку, які були надані під час перевірки, наголошувало на безпідставності тверджень Інспекції про відсутність руху придбаного у контрагента обладнання, оскільки воно було отримане довіреною особою Товариства та введене в експлуатацію, вважає, що останнім правомірно було сформовано податковий кредит на підставі зазначених фінансово-господарських операцій за жовтень 2014 року на суму податку на додану вартість 1276281,00 грн. та правомірно заявило відповідну суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2014 року.
Волинський окружний адміністративний суд, з врахуванням ухвали цього ж суду від 05.10.2015 про виправлення описки, постановою від 04.05.2016 позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції №0000701501, №0000691501, №0000711501 від 02.03.2015; стягнув з Державного бюджету України на користь Товариства суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1218949,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції з придбання позивачем товарів у ТОВ "Декуріон" відбувалися фактично, були здійснені в межах господарської діяльності Товариства, а тому твердження податкового органу про те, що вказана господарська операція фактично не відбувалась і такий договір носить нереальний характер є необґрунтованими і не підтверджуються доказами по справі, що спростовує висновки Інспекції про порушення Товариством пункту 44.1 статті 44, підпункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.3, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, крім того, враховуючи, що на час розгляду справи Товариству не проведено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість по декларації за листопад 2014 року, позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість підлягають задоволенню в частині стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1218949,00 грн., яка була заявлена ним у заяві про повернення суми бюджетного відшкодування за листопад 2014 року.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 04.05.2016 скасував рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 1218949,00 грн. та прийняв в цій частині нову постанову, якою відмовив у задоволенні позовної вимоги про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, суд апеляційної інстанції виходив з того, що: право на бюджетне відшкодування у платника податку виникає після закінчення встановлених чинним законодавством строків для адміністративної (судової) перевірки наявності у платника податку такого права, а до цього часу заявлена Товариством до бюджетного відшкодування є неузгодженою, а вимога про її стягнення - передчасною; Казначейство не отримувало висновку Інспекції щодо здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1218949,00 грн. на користь Товариства та не вчиняло дій (рішень, бездіяльності) щодо відмови у такому відшкодуванні, із податкової декларації з ПДВ за листопад 2014 року.
Товариство оскаржило рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 30.05.2016 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки судом апеляційної інстанції не було враховано, що відмова у задоволенні позовної вимоги про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на користь Товариства порушує право останнього на ефективний засіб юридичного захисту, визначений статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952, яка є частиною національного законодавства України згідно статті 9 Конституції України, адже відповідно до правових висновків Вищого адміністративного суду України платник податків має право на погашення бюджетної заборгованості, а ефективним способом захисту порушених прав є стягнення з бюджету відповідних коштів.
Інспекція оскаржила рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 12.09.2016 відкрив касаційне провадження у справі.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме пункту 44.1 статті 44, статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, оскільки поза увагою суду залишилося наявність ряду явних недоліків в оформленні первинних документів, що в сукупності з іншими доводами Інспекції вказує на вчинення господарської операції без мети реального настання правових наслідків.
У запереченні на касаційну скаргу Інспекції Товариство просить суд відмовити у її задоволенні.
Також, Товариство подало до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду пояснення, у якому посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15 просить суд задовольнити касаційну скаргу Товариства та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 16.03.2020 прийняв касаційні скарги Товариства та Інспекції до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 17.03.2020, під час проведення якого суд дійшов висновку про призначення справи до касаційного розгляду у судовому засідання у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 07.04.2020, який було перенесено на 14.04.2020 у зв`язку з перебуванням судді Хохуляка В.В. у відпустці.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційних скаргах доводи та дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди встановили, що Інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Товариством бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2014 та від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість за листопад 2014, за результатами якої складено акт від 16.02.2015 №03-06-1501-36523079.
Зокрема, у акті перевірки було вказано, що за результатами проведеної інвентаризації встановлено, що придбане Товариством у ТОВ "Декуріон" обладнання постійно знаходилось за адресою м. Ковель, вул. Варшавська, 1 з моменту отримання покупцем - ТОВ "Багіра 1 К" від постачальника - ТОВ "Сільмашпром", покупцем - ТОВ "Декуріон" від постачальника - ТОВ "Багіра 1 К" та продажу даного обладнання постачальником ТОВ "Декуріон" покупцю - ТОВ "Ковальсько-пресове підприємство", тобто проведеною інвентаризацією неможливо звірити фактичну наявність об`єктів основних засобів з документами бухгалтерського обліку на придбання основних засобів від постачальника ТОВ "Декуріон", в результаті чого перевіркою встановлено порушення Товариством пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, .200.2. п.200.3. п.200.4 статті 200 Податкового кодексу України, завищення Товариством податкового кредиту за жовтень 2014 року на суму 1276281,00 грн., в результаті чого Товариством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за листопад 2014 року на 1218949,00 грн., завищено залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24) за листопад 2014 року, на 2269,00 грн. та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету за листопад 2014 року, на суму 55063,00 грн.
На підставі висновків вказаного акту перевірки Інспекція 02.03.2015 прийняла податкові повідомлення-рішення: №0000701501, яким зменшила Товариству розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2014 на 2269,00 грн.; №0000691501, яким зменшила Товариству суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2014 року на 1218949,00 грн. та застосувала штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 609474,50 грн.; №0000711501, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 82594,50 грн. (з яких: 55063,00 грн. - за основним платежем, 27531,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений статтею 200 Податкового кодексу України.
Відповідно до пунктів 200.1-200.4 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
За правилами статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сума бюджетного відшкодування залежить від показників податкового зобов`язання та податкового кредиту.