Постанова
Іменем України
08 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 686/6475/19
провадження № 61-15116св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Хмельницька міська рада,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 червня 2019 року в складі судді Карплюка О. І. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 липня 2019 року в складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П`єнти І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року Хмельницька міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, у якому просила стягнути з відповідача на її користь грошові кошти в сумі 52 187 грн 38 коп.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень, загальною площею 497,2 кв. м, що знаходяться по АДРЕСА_1 .
Земельну ділянку, площею 584 кв. м, на якій розташовані вищевказані приміщення, ОСОБА_1 використовує без правовстановлюючих документів, незважаючи на те, що рішенням Хмельницької міської ради від 25 листопада 2009 року № 25 йому надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2314 кв. м для обслуговування нежитлових приміщень.
Посилаючись на те, що за період з 01 червня 2016 року по 01 серпня 2018 року міська рада була позбавлена можливості отримати орендну плату за користування відповідачем земельною ділянкою в сумі 52 187 грн 38 коп., Хмельницька міська рада просила задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 червня 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Хмельницької міської ради безпідставно збережені кошти в сумі 52 187 грн 38 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 23 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 червня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Хмельницької міської ради судового збору в сумі 1 921 грн скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким витрати Хмельницькій міській раді по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1 921 грн компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини першої статті 1212 ЦК України та повернення позивачу орендної плати у визначеному судом розмірі.
Змінюючи рішення місцевого суду в частині розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції врахував, що ОСОБА_1, який є особою з інвалідністю ІІ групи, звільнений від сплати судового збору, а тому понесені Хмельницькою міською радою витрати по сплаті судового збору компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У серпні 2019 року до касаційного суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 червня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 липня 2019 року, в якій заявник, посилаючись на недотримання судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Хмельницької міської ради відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно визначили розмір орендної плати при здійсненні розрахунку плати за користування земельною ділянкою, оскільки має застосовуватись ставка земельного податку. Враховуючи, що нормативна грошова оцінка конкретної земельної ділянки не проводились, використання середньої вартості одного квадрату для визначення орендної плати є незаконним. Земельна ділянка, якою фактично користується відповідач, не сформована як об`єкт цивільних прав, а тому орендна плата сплаті не підлягає. Спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем і використовує земельну ділянку з метою здійснення підприємницької діяльності.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів
У вересні 2019 року Хмельницька міська рада подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відзив мотивований тим, що доводи касаційної скарги є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи. Враховуючи, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, відсутні підставі для їх скасування.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 686/6475/19 з суду першої інстанції.
Відповідно до пункту першого частини шостої статті 19 ЦПК України справа № 686/6475/19 є малозначною, проте враховуючи, що касаційна скарга ОСОБА_1 містила доводи щодо порушення судами попередніх інстанцій правил суб`єктної юрисдикції, а також посилання на те, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають касаційному оскарженню відповідно до підпункту а пункту 2 частини третьої статті 389, частини шостої статті 403 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У вересні 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2020 року справу за позовом Хмельницької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів призначено до розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, щоОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень, загальною площею 497,2 кв. м, що знаходяться по АДРЕСА_1 .
05 грудня 2003 року між Хмельницькою міською радою та приватним підприємством "Укрсервіс-Поділля" в особі директора ОСОБА_2 І. укладений договір № 835 оренди земельної ділянки, за умовами якого орендар отримав у платне володіння і користування земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 0,3844 га, строком на п`ять років до 25 грудня 2007 року.
Актом обстеження земельної ділянки від 08 серпня 2018 року, складеним Хмельницькою міською радою, встановлено, що рішенням 2-ої сесії міської ради від 25 листопада 2009 року № 25 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2314 кв. м, по АДРЕСА_1 для обслуговування нежитлових приміщень. Проект землеустрою до міської ради на затвердження не надходив, земельна ділянка в Державному земельному кадастрі не сформована та згідно діючого законодавства ОСОБА_1 не оформлена.
Відповідно до розрахунку Хмельницької міської ради за період з 01 червня 2016 року по 01 серпня 2018 року розмір орендної плати за користування ОСОБА_1 земельною ділянкою, площею 584 кв. м, з розрахунку 3 % від нормативної грошової оцінки землі за 1 кв. м за кожний рік складає 52 187 грн 38 коп.
Звертаючись до суду з цим позовом, Хмельницька міська рада посилалась на те, що ОСОБА_1 право на спірну земельну ділянку не оформив і користується нею без правовстановлюючих документів, внаслідок чого територіальна громада м. Хмельницького позбавлена можливості отримати дохід від здачі її в оренду за вказаний період в сумі 52187 грн. 38 коп.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У справі, що переглядається, суди виходили з того, що відповідач користується земельною ділянкою по АДРЕСА_1 для обслуговування нежитлових приміщень без відповідних документів (договорів), які б посвідчували право на таке користування, та орендну плату не сплачує.
Таким чином, предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено.
Встановивши, що відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ОСОБА_1 зобов`язаний повернути ці кошти Хмельницькій міській раді на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.