Постанова
Іменем України
01 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 466/7115/18
провадження № 61-19175св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова, у складі судді Єзерського Р. Б., від 24 квітня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду, у складі колегії суддів:
Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В., від 26 вересня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона передала відповідачу у позику 17 300 доларів США, які останній зобов`язався повернути до 25 вересня 2009 року, що підтвердив власноручно написаною розпискою. Незважаючи на її численні звернення та неодноразові обіцянки про повернення коштів, відповідач отриманих коштів так і не повернув.
Вона є матір`ю чотирьох дітей: ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4, які після розірвання шлюбу з відповідачем проживають разом з нею та перебувають повністю на її утриманні. На даний час вона не може працювати та заробляти кошти необхідні для утримання себе та дітей, оскільки здійснює постійний догляд за малолітньою дитиною та витратила усі свої заощадження.
Посилаючись на зазначені обставини, просила суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 17 300 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України в гривневому еквіваленті станом на день подання позову становить 488 657, 82 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківським районним судом м. Львова від 24 квітня
2019 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 17 300 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на день подання позову становить 488 657, 82 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що надана позивачем розписка від 08 серпня 2009 року підтверджує укладення між сторонами договору позики та засвідчує отримання відповідачем грошових коштів в сумі 17 300 доларів США. ОСОБА_2 своїх зобов`язань відповідно до договору позики не виконав, отримані кошти не повернув.
Суд також дійшов висновку, що договір позики, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 регулює майнові відносини між подружжям, його зміст не суперечить вимогам ні Сімейного кодексу України (далі - СК України), ні Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Надаючи оцінку заяві відповідача про застосування наслідків пропуску трирічного строку позовної давності, суд виходив з того, що при вирішенні майнових відносин з чоловіком ОСОБА_1 , як мати, в першу чергу виходила з інтересів дітей, а тому не мала об`єктивної можливості подати позовну заяву про стягнення заборгованості, оскільки такі дії могли б призвести до розпаду сім`ї та негативно вплинути на інтереси дітей, що б порушувало основні принципи сімейного законодавства. Зазначені причини пропуску строку позовної давності суд визнав поважними.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 квітня 2019 року - без змін.
Приймаючи постанову від 26 вересня 2019 року, колегія суддів виходила з того, що судом першої інстанції з дотриманням вимог статей 89, 263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про відсутність правових підстав для відмови у задоволені позову. Встановивши існування між сторонами позикових відносин, які підтверджуються наявною у позивача розпискою відповідача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення із відповідача на користь позивача суми боргу.
Також колегія суддів вважала, що висновок суду першої інстанції про необхідність поновлення ОСОБА_1 строку на звернення до суду, відповідає завданням цивільного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2, поданій його представником - адвокатом Станкевич Х. З., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
В жовтні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 24 квітня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 466/7115/18 та витребувано її матеріали з місцевого суду. Зупинено виконання рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 24 квітня 2019 року до закінчення касаційного провадження.
У листопаді 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
У лютому 2020 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 466/7115/18 передано судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій щодо поважності причин пропуску позивачем строку позовної давності. Місцевий та апеляційний суди безпідставно вказали на відсутність у позивача об`єктивної можливості звернутися до суду з позовом протягом
6 років.
Звертає увагу касаційного суду, що суд першої інстанції ухвалив рішення та встановив обставини справи на підставі пояснень представника позивача, які в силу положень статті 76 ЦПК України не можуть бути належними та допустимими доказами.
В порушення вимог частини першої статті 57 СК України суди віднесли начебто передані у позику грошові кошти в сумі 17 300 доларів США до особистої приватної власності ОСОБА_1 .
Стверджує, що позивач не володіла та не могла володіти грошовими коштами зазначеними в розписці від 08 серпня 2009 року.
Посилання судів в оскаржуваних судових рішеннях на сімейні правовідносини не стосується предмету доказування і не може бути предметом розгляду в цій справі.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У грудні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив
ОСОБА_1 , поданий її представником - адвокатом
Поронюком І. Б.,на касаційну скаргу, в якому представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просив відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2, а рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 квітня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 26 вересня 2019 року залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09 червня 2001 року між сторонами було зареєстровано шлюб.
Вільхова- ОСОБА_7 передала ОСОБА_2 у позику грошові кошти у розмірі 17 300 доларів США із кінцевим строком повернення позики
до 25 вересня 2009 року, що підтверджено розпискою відповідача
від 08 серпня 2009 року.
Відповідач ОСОБА_2 своїх зобов`язань за договором позики не виконав, отриману позику повністю чи частково не повернув.
Сторони є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі по тексту в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої - п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.