Постанова
Іменем України
01 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 274/4716/13-ц
провадження № 61-48283св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області у складі судді Замеги О. В. від 18 червня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду у складі колегії суддів: Талько О. Б., Коломієць О. С., Шевчук А. М., від 30 жовтня 2018 року,
ВСТАНОВИВ :
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2013 року публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк", банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовну заяву мотивовано тим, що 20 серпня 2008 року між банком та
ОСОБА_1 був укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії, із подальшим внесенням змін до нього, в межах якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 50 000 доларів США зі сплатою 14,5% річних та зі строком повернення до 19 серпня 2023 року. На забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору цього ж дня між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки.
Посилаючись на неналежне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, банк просив стягнути з нього та поручителя у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором, яка станом на 14 грудня 2016 року складала 73 766,53 доларів США та 23 333,69 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області
від 18 червня 2018 року у задоволенні позову ПАТ "Укрсоцбанк" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку із невиконанням позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, утворилась заборгованість, однак така не підлягає стягненню, оскільки банк звернувся до суду із позовом поза межами позовної давності, про застосування якої заявив відповідач, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" залишено без задоволення, а рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18 червня 2018 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову у зв`язку із спливом позовної давності, про застосування якої заявив відповідач.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ПАТ "Укрсоцбанк" просить скасувати судові рішення в частині відмови у задоволенні позову до ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що кінцевий термін погашення заборгованості за кредитом
є 19 серпня 2023 року, а тому звернувшись до суду із позовом у серпні
2013 року банк не пропустив позовну давність. Крім того, суди не врахували, що банк має право на одержання процентів та пені у межах строку позовної давності, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній, зокрема, у постанові від 02 грудня 2015 року у справі
№ 6-249цс15. Вказує, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на переривання позовної давності вчиненням 12 квітня 2011 року приватним нотаріусом виконавчого напису, який ОСОБА_1 29 вересня 2011 року був оскаржений у судовому порядку. У своїй позовній заяві ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, позичальник визнавав частково суму боргу, що зазначалася у виконавчому напису, тому з урахуванням зазначених обставин банк дотримався строку позовної давності, звернувшись із цим позовом у серпні 2013 року.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 24 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_1 був укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії, із подальшим внесенням змін до нього, в межах якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 50 000 доларів США зі сплатою 14,5% річних та зі строком повернення до 19 серпня 2023 року.
На забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору 20 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, предметом якого є належний останньому житловий будинок АДРЕСА_1 .
Крім того, на забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору 20 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки.
12 квітня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис, за яким запропоновано звернути стягнення на вищевказане нерухоме майно. За рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки, задовольнити вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" у розмірі 47 476, 80 доларів США.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області
від 27 серпня 2013 року, яке набрало законної сили, вищезазначений виконавчий напис нотаріуса визнано таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 02 серпня 2016 року задоволено позов ОСОБА_2 до ПАТ "Укрсоцбанк" та визнано припиненим договір поруки від 20 серпня 2008 року, укладений між
ПАТ "Укрсоцбанк", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості, позичальник належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 14 грудня 2016 року у нього перед банком утворилась заборгованість у розмірі 73 766,53 доларів США та 23 333,69 грн, яка складається із: 33 499,93 доларів США - тіло кредиту; 40 266,60 доларів США - проценти; 23 333,69 грн - пеня.
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ПАТ "Укрсоцбанк" здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Оскільки судові рішення в частині відмови у задоволенні позову банку до поручителя не оскаржуються, то відповідно до статті 400 ЦПК України їх законність в цій частині колегією суддів не перевіряється.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
За змістом частини першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Після спливу строку кредитування кредитор позбавлений права нараховувати відсотки й пеню, передбачені кредитним договором.
За правилом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.