Постанова
Іменем України
25 березня 2020 року
м. Київ
справа № 754/9320/16-ц
провадження № 61-19881св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос",
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Айбокс", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, на рішення Деснянського районного суду м. Києва у складі судді
Журавської О. В. від 11 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду
м. Києва у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Кравець В. А.,
Кулікової С. В., від 12 лютого 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі -
ПАТ "Дельта Банк", банк), правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос"
(далі - ТОВ "ФК "Геліос"), звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Айбокс" (далі -
ТОВ "Айбокс"), Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО), про визнання правочину недійсним, визнання відсутнім права вимоги.
Позов мотивовано тим, що 22 травня 2014 року між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Айбокс" укладено договір кредитної лінії № НКЛ-2002859/1, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти із максимальним лімітом заборгованості 80 000 000 грн на строк до 31 грудня 2017 року, за користування якими позичальник зобов`язався сплачувати
16 % річних.
Під час здійснення тимчасової адміністрації та перевірки правочинів, які відповідно до частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" мають ознаки нікчемних, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб виявлено, що 25 червня 2014 року між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель взяв на себе відповідальність за всіма зобов`язаннями позичальника за вказаним кредитним договором із загальним обсягом відповідальності, який не може перевищувати
3 500 000 грн.
Позивач вказував, що умови договору поруки суперечать одна одній, а зміст договору поруки суперечать чинному законодавству України, даний договір фактично укладений після запровадження особливого режиму контролю та визнання банку проблемним, а погашення заборгованості відбувалось з рахунку поручителя у проблемному банку й таке погашення відбувалось напряму, а не через кореспондентський рахунок, відкритий в Національному банку України (надалі - НБУ). При цьому від імені позивача спірний договір поруки підписаний одноособово головою Ради директорів, яка не була уповноважена на укладання договору поруки з відповідачем відповідно до статуту АТ "Дельта Банк", а протокол засідання кредитного комітету не відповідає Положенню про Кредитний комітет та Малий кредитний комітет АТ "Дельта Банк". Зокрема, оспорюваний договір поруки датований заднім числом та відрізняється за формою та змістом від інших договорів поруки, які забезпечують виконання вказаного кредитного договору. Зазначав, про наявність підстав вважати, що договір поруки від 25 червня 2014 року мав на меті фактичне забезпечення активами банку (майновими правами за кредитним договором, договорами застави, поруки, право регресу за якими набув поручитель у відповідній сумі) грошових вимог до банку самого поручителя.
Зазначав, що 12 лютого 2015 року поручителем здійснено погашення кредиту у сумі 3 500 000 грн за рахунок коштів, на які розповсюджувалась порука у період відсутності простроченої заборгованості та коли строк виконання зобов`язання ще не настав. Укладення оспорюваного договору та виконання кредитного зобов`язання відбулось у період застосування до банку Національним банком України сектору особливого режиму контролю з метою підтримання його ліквідності.
Мотивуючи тим, що правочин, укладений всупереч нормативно-правовим актам Національного банку України, банк вважав, що є підстави для визнання його недійсним.
Ураховуючи наведене, ПАТ "Дельта Банк" просило суд: визнати недійсним договір поруки від 25 червня 2014 року, укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 ; визнати відсутнім у ОСОБА_1 права вимоги за договором кредитної лінії від 22 травня 2014 року № НКЛ-2002859/1, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Айбокс", яке виникло на підставі договору поруки від 25 червня 2014 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2017 року позов ПАТ "Дельта Банк" задоволено.
Визнано недійсним договір поруки від 25 червня 2014 року, укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 .
Визнано відсутнім у ОСОБА_1 права вимоги за договором кредитної лінії від 22 травня 2014 року, укладеним між ПАТ "Дельта Банк" та
ТОВ "Айбокс", яке виникло на підставі договору поруки від 25 червня
2014 року, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_3 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний договір від імені банку укладено та підписано особою, яка не мала повноважень на укладення зазначеного договору без відповідного рішення колегіального органу управління банку (Ради директорів), без погодження з куратором банку, в обхід запроваджених обмежень діяльності банку, з порушенням порядку здійснення погашення заборгованості готівкою, за відсутності простроченої заборгованості до настання строку виконання зобов`язання, що свідчить про зменшення заборгованості на обліку банку без перерахування реальних грошових коштів, а тому наявні передбачені законом підстави для визнання недійсним оспорюваного договору поруки від 25 червня 2014 року та відсутнім у відповідача права вимоги за кредитним договором.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 12 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану її представником ОСОБА_2, залишено без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2017 року - без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову. Вважав, що суд першої інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів про те, що спірний договір поруки було підписано неуповноваженою на це особою не заслуговують на увагу та суперечать статуту банку. Посилання банку на те, що існували обмеження щодо отримання банком коштів виключно у грошовій формі жодним чином не стосується укладення договору поруки, який є новим і додатковим забезпеченням виконання зобов`язань за кредитним договором від 22 травня 2014 року, укладеним між ПАТ "Дельта Банк" та
ТОВ "Айбокс". Спірний договір поруки було укладено до визнання банку проблемним та неплатоспроможним, тому відсутні підстави вважати спірний договір нікчемним на підставі положень статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та для задоволення позову банку. Вказує, що що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року було змінено постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2016 року та викладено пункт другий резолютивної частини у іншій редакції: визнано протиправними дії та скасовано рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію у ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В. В., оформлені повідомленнями про нікчемність правочинів № 3699 та № 3701 від 22 грудня 2015 року щодо визнання нікчемними, зокрема, договору поруки № П2002859-11 від 25 червня 2014 року, який укладений між ОСОБА_1 та AT "Дельта Банк".
Відзив на касаційну скаргу
У червні 2018 року від ПАТ "Дельта Банк" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому банк посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 12 лютого 2020 року справу призначено.
Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2020 року до участі у справі залучено правонаступника ПАТ "Дельта Банк" - ТОВ "ФК "Геліос".
Фактичні обставини справи, встановлені судами
22 травня 2014 року між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Айбокс" укладено договір кредитної лінії № НКЛ-2002859/1.
Відповідно до пункту 1.1. договору кредитної лінії від 22 травня 2014 року, кредитор зобов`язується надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо - "Транш", а в сукупності - "Транші", та на умовах, визначених цим договором, у межах невідновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості - 80 000 000 грн зі сплатою плати за користування кредитом у розмірі 16 % річних, у порядку визначеному цим договором та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 31 грудня 2017 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 25 червня 2014 було укладено договір поруки № П-2002859-11 між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 1.1. договору поруки поручитель зобов`язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання ТОВ "Айбокс" зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій та пені у розмірі та у випадках, передбачених договором невідновлювальної кредитної лінії № НКЛ-2002859/1, що укладений "22" травня 2014 року між кредитором та позичальником, за умовами якого позичальник зобов`язаний повернути кредитору отриманий кредит у розмірі 80 000 000 грн зі сплатою процентів у розмірі, у строки (терміни) та на умовах, зазначених у договорі кредиту та у договорах про внесення змін та доповнень до договору кредиту, що укладені на дату укладення цього договору та/або можуть бути укладені у майбутньому, з кінцевим терміном повернення кредиту до "31" грудня
2017 року включно або у термін, що вказаний у пункті 1.1. договору кредиту, а також сплачувати можливі штрафні санкції у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту та цим договором, а також інші витрати на здійснення забезпеченої порукою вимоги.
Згідно з пунктом 1.3. договору поруки, у разі невиконання позичальником забезпечених порукою зобов`язань, поручитель доручає кредитору здійснювати договірне списання грошових коштів з будь-яких рахунків поручителя (у національній та/або іноземній валюті), відкритих (чи тих, що будуть відкриті ним у кредитора у сумах, що підлягають сплаті за договором кредиту та будь-яким іншим договором укладеним між позичальником та кредитором щодо погашення заборгованості за кредитом, нарахованими процентами за користування ним, комісій, а також можливих штрафних санкцій та пені. Поручитель доручає кредитору здійснювати таке договірне списання у сумі, визначеній кредитором самостійно на підставі договору кредиту, будь-яку кількість разів протягом строку дії цього договору до повного виконання будь-яких зобов`язань поручителя перед кредитором за цим договором. При цьому сторони погодили, що договірне списання з будь-якого поточного рахунку поручителя є заздалегідь погодженим і не потребує повідомлення поручителя та/або позичальника у будь-якій формі.
Пунктом 2.1. договору поруки встановлено, що зміст забезпеченого порукою зобов`язання складає: погасити основну суму заборгованості за договором кредиту в сумах та у терміни, зазначені у договорі кредиту; сплатити проценти за користування кредитом в розмірі, у строки (терміни) та на умовах, визначених у договорі кредиту; сплатити можливі штрафні санкції, визначені договором кредиту; сплатити інші витрати, пов`язані зі здійсненням забезпеченої порукою вимоги.
У підпунктах 3.1.1., 3.1.2. пункту 3.1. договору поруки зазначено, що поручитель зобов`язаний протягом одного банківського дня від дати отримання письмової вимоги кредитора про невиконання позичальником забезпеченого порукою зобов`язання виконати відповідне зобов`язання шляхом перерахування непогашеної суми кредиту, непогашеної суми процентів за користування кредитом, комісій, можливих штрафів та пені на рахунок кредитора, зазначені у такій вимозі. У разі невиконання позичальником та поручителем забезпеченого порукою зобов`язання відповідати перед кредитором як солідарні боржники всім своїм майном, на яке згідно із чинним законодавством України може бути звернено стягнення.
У пункті 3.2. договору поруки визначено, що поручитель має право: 3.2.1. попередивши письмово кредитора не пізніше як за п`ять банківських днів достроково виконати зобов`язання забезпечене порукою; 3.2.2. зворотної вимоги до позичальника у межах суми виконаного ним зобов`язання, як кредитор, що набув всіх прав за цим зобов`язанням.
Підпунктом 3.4.1. пункту 3.4. договору поруки закріплено, що кредитор має право у разі невиконання позичальником та поручителем забезпеченого порукою зобов`язання звернути стягнення на все майно поручителя та/або позичальника як солідарних боржників згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до меморіального ордеру від 12 лютого 2015 року № 11696197 (платник ОСОБА_1 ) проведено банківську операцію із призначенням платежу "зняття з обліку застави згідно з договором від 25 червня 2014 року № П-2002859-11, за кредитним договором від 22 травня 2014 року № НКЛ-2002859/1".
На підставі постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк", згідно із яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Кадирова В. В.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03 серпня 2015 року № 147 "Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" було продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" по 02 жовтня 2015 року включно, продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В. В. по 02 жовтня 2015 року включно.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року № 181 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", яким розпочато процедуру ліквідації банку з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно та призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Дельта Банк", визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, статтями 37, 38, 47-51 вказаного Закону, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В. В. на два роки з 05 жовтня
2015 року по 04 жовтня 2017 року.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Згідно частини 4 цієї статті особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом.
Положеннями статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
У статті 531 ЦК України встановлено, що боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до положення частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі статтею 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (стаття 554 ЦК України).
Згідно зі статтями 627, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої та другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Відповідно до частини першої статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно (частина третя статті 34 Закону).